Дожени або зникни - Наталі Саксаганська

Перед ним стояла Лєра в червоній сукні, з великим розрізом на нозі. 

— Ти мене переслідуєш? — Здивувався такій зустрічі, —  що ти тут робиш? 

—  Хотіла привітатися, та ти втік. І я також запрошена з батьками на вашу  вечерю. 

— Як твоє прізвище? 

— Білякова. 

Орест почав пригадувати батькових знайомих зі схожим прізвищем. Воно було знайомим, але нікого конкретного він не зміг згадати.

— Мій тато очолює один із холдингів твого батька,—  допомогла дівчина,—  допит скінчився? 

Орест протягнув сигарету, допомагаючи із запальничкою. 

— Як ти після вчорашнього? 

— Як бачиш живий. 

— Оресте, чому ти такий різкий зі мною? Я думала, що той поцілунок щось значив для тебе. 

— Лєра, давай відразу розставимо всі крапки. Вчора я був пʼяний це раз, — загинав по черзі пальці, - ні, поцілунок нічого не значив — це два, ну й три — я тобі дякую, що вчора закинула мене додому.

— Он як. 

— Без образ, — Орест вийшов з тераси, залишивши дівчину на самоті. 

Через мить вона вискочила, зіштовхнувшись на сходах з Левицьким старшим. 

— Валеріє, яка зустріч! Ти виглядаєш приголомшено. 

— Дякую, Олексію Сергійовичу. 

— Тебе можна на хвильку? — Показав на кабінет Левицький. 

Лєра зайшла. 

— Може присядеш? — Гостинно запросив, — чай, каву, шампанське? 

— Ні, дякую. 

— Тоді до справи. Лєрочко, бачу ти якась засмучена, це ніяк не пов’язано з моїм сином? Ти ж знаєш як я всеціло підтримую ваші відносини. 

Він підійшов до каміна, на якому лежали його улюблені сигари. Взяв одну, він вмостився в крісло.

— Знаю, але ваш Орест…

— Дуже непростий юнак, — перебив дівчину,— але хіба він не вартий трішки зусиль? Як-не-як він спадкоємець великої імперії...  Розумію, ви молоді, гарячі. І можете наробити чимало помилок. Але мені дуже важливо бачити з сином гідну партію. Саме таку дівчину як ти: статну, розумну, з гарної сім’ї. 

— Я теж цього хочу…

Левицький поважно піднявся та підійшов ближче до дівчини.

— Ну й добре, пам’ятай про що ми домовлялися —  я повинен знати про кожен крок сина, натомість, я буду радий бачити тебе в ролі моєї невістки. Оресту потрібно вже взятися за голову й думати про майбутнє. І ще, Валеріє, хочу зробити тобі невеликий подарунок - він протягнув темно-синій футляр з надписом «Cartier». 

Дівчина на мить зашарілася, але все ж таки прийняла подарунок.