Серденько Змія - Віолетта Котова

- Ну дають! – сміялася Юля. – Зараз як отримають на горіхи за цей гучний захід.

- Може й таке бути. – реготнув я.

- З Днем народження, Тарасик! – вони вигукнули всі хором та відпустили летіти до неба купу блакитних кульок, які швидко рухались вгору, утворюючи гарну святкову хмаринку.

- Ти моє серденько, моя душа, моє кохання! Ти подарувала мені всесвіт, і я до останнього подиху буду вдячний тобі за наше щастя.

 У Юлі виступили сльози, а я взяв її руку та одягнув золотий браслет з різними підвісками, у формі дитячих ніжок, сердечка, пустушки, долоньки. Це була лиш маленька дрібниця яку я міг зробити, бо мріяв покласти до її ніг весь світ. Юля не втрималась, поклала сина у ліжечко та припала до мене у радощах. Як виявилось життя може бути не тільки похмурим й відповідальним, серед всього сірого та сумного завжди знаходиться місце для справжнього яскравого щастя.