Пастка для бабія - Валентина Бродська

— Господи! — Ів провів в сум'ятті рукою по обличчю, — Ти страшна жінка! А просто поговорити зі мною? Я теж не хотів з тобою одружуватися. Тобто, спочатку був не проти, а потім зустрів ту дівчину…

— Вибач, але ти був останньою людиною, з якою мені тоді хотілося спілкуватися, —  перебила його я.

Якийсь час ми сиділи мовчки. Ів періодично зітхав. Нарешті він наважився спитати:

— Я так зрозумів, Денис не знає?

— Ні, для нього я Софія, так само зітхнувши відповіла, — Він взагалі до сьогодні не знав, що в мене є дитина. 

Ів обурився і голосно прошепотів:

— Ну як ти так можеш!

— Що ти маєш на увазі? — запитала, не зрозумівши його обурення.

— А те, що ти в Денисовому телефоні підписана “Кохана”! Тобто, ви зустрічаєтеся, а у тебе стільки таємниць. Його син там лежить під крапельницями, — Ів театрально махнув рукою в напрямку, де знаходилась реанімація, — А він про це нічого не знає!!!

— Не треба мене звинувачувати, я хотіла все розповісти твоєму братові на цих вихідних. Я шукала вдалий момент, — промовила, з сумом усвідомлюючи, що створила між мною і Тарновським прірву. 

Ів знову спохватився і почав ходити туди-сюди переді мною. Раптом він різко зупинився і нахилився до мене.

— Віро, ти маєш йому розповісти і негайно! Він має бути тут з тобою! Зроби це не заради себе, а заради сина!

Від такого натиску я зніяковіла.

— А якщо він мене не пробачить? — ледь тихо запитала.

— Якщо любить, то пробачить! Якщо ні, то у твого сина хоч з’явиться справжній батько. В нього також буду я — люблячий дядечко, і ще один дідусь!