Українська література » » Сніговик - Ю. Несбе

Сніговик - Ю. Несбе

---
Читаємо онлайн Сніговик - Ю. Несбе
ви зустрілися? – запитав Харрі Холе.

Арве Стьоп похитав головою. За вікном уже почало розвиднятися, але фіорд так само був чорний.

– Не встигли. Його вбили.

– А чому ви мені відразу нічого не розповіли?

– Ви що, серйозно? Я ж не знав, що5 саме для вас може бути важливим, тож навіщо мені втручатися? Не забувайте, що моє ім’я – це торгова марка. І це фактично єдиний капітал «Ліберала».

– Я пригадую, в одному інтерв’ю ви наче казали, що єдиний капітал «Ліберала» – незалежність та цілісність вашої особистості?

Стьоп невдоволено знизав плечима:

– Цілісність, торгова марка… Це одне й те саме.

– Отже, те, що виглядає як цілісність, і є нею?

Стьоп подивився на Харрі:

– Цим «Ліберал» і займається. Якщо люди вважають, що те, що їм втелющили в мізки, – правда, вони задоволені.

– Гм. – Харрі поглянув на годинник. – Ну і як ви вважаєте, тепер вони будуть задоволені?

Арве Стьоп не відповів.

Розділ 28

День двадцятий. Хвороба

Бйорн Гольм довіз Харрі з Акер-Брюгге до Поліцейського управління. Старший інспектор натягнув на себе мокру одіж; коли він сів у машину, під ним захлюпало.

– «Дельта» двадцять хвилин тому виламала двері її квартири, – повідомив Бйорн. – Вони три зміни надворі простирчали.

– Та вона й не повинна була там з’являтися, – втомлено зітхнув Харрі.

У своєму кабінеті на шостому поверсі Харрі перевдягнувся у поліцейську форму, яка висіла на вішалці і востаннє була на ньому під час похорону Джека Халворсена. Він вдивлявся у своє відображення у віконному склі. Мундир, мабуть, справді став йому завеликий.

Гуннара Хагена уже встигли розбудити, і він примчав до контори. Тепер сидів за столом і слухав коротку доповідь Харрі.

Новина була така шокуюча, що він навіть забув розсердитися на Харрі через його самодіяльність.

– Отже, Катрина Братт і є Сніговик, – повільно протяг він, наче, промовляючи ці слова вголос, з ними легше буде примиритися.

Харрі кивнув.

– А ти віриш Стьопу?

– Так, – відповів Харрі.

– І хто може підтвердити його розповіді?

– Усі загинули. Бірта, Сильвія, Ідар Ветлесен. Отож він теж міг би бути Сніговиком. Оце Катрина Братт і хотіла з’ясувати.

– Катрина? Та ти ж сказав, що вона і є Сніговик! Навіщо тоді їй…

– Я сказав, що вона хотіла з’ясувати, чи міг би Стьоп бути Сніговиком. Їй потрібен цап-відбувайло. Стьоп розказав: коли він сповістив, що в нього нема алібі на той час, коли були скоєні вбивства, вона промовила «добре», назвала його Сніговиком і почала душити. А потім почула гуркіт автомобіля, на якому я в’їхав у під’їзд, зрозуміла, що ми вже майже на місці, і накивала п’ятами. План, мабуть, полягав у тому, щоб ми знайшли Стьопа мертвим у його власній квартирі, вирішили, що він повісився, та заспокоїлися: злочинця буцімто знайдено. Як воно й сталося, коли ми знайшли Ветлесена. І як могло б статися, якби їй вдалося застрелити Філіпа Беккера під час арешту.

– Що? Вона намагалася його…

– Вона спрямувала на нього револьвер із зведеним курком, але передумала стріляти, тільки коли я опинився на лінії вогню. Я чув характерний звук, коли курок повертався назад.

Гуннар Хаген прикрив очі й потер скроні кінчиками пальців:

– Я зрозумів. Але поки що це все так… умоглядно, Харрі.

– Ну чому ж… Я знайшов лист, – повідомив Харрі.

– Який лист?

– Лист Сніговика. Я знайшов текст у її домашньому комп’ютері, причому файл створено раніше, ніж я його отримав. І папір такий самий.

– Господи! – Хаген важко поставив лікті на стіл і опустив обличчя на руки. – І ця відьма весь час була тут! Ти розумієш, що це означає?

– Газети влаштують скандал. Недовіра до поліції в цілому. Когось із керівництва зроблять жертвою.

Хаген крізь пальці подивився на Харрі:

– Дякую за чіткий виклад ситуації.

– Завжди до послуг.

– Ну що ж, мені час телефонувати нашому шефу та начальнику Головного управління. А поки що попереджаю вас із Гольмом: тримайте рот на замку. Як вважаєш, Стьоп стане про все це патякати?

– Навряд, – криво посміхнувся Харрі. – У нього все пальне вийшло.

– Яке ще пальне?

– Цілісність особистості.

Була десята ранку. У вікно кабінету Харрі бачив, як бліде нерішуче світло дня блукає дахами будинків по-недільному тихого району Грьонланн. Минуло вже шість годин після того, як Катрина Братт зникла з квартири Арве Стьопа, а пошуки все ще нічого не дали. Вона, звісно, могла залишитися в Осло, але оскільки до втечі напевне готувалася, то могла зараз бути дуже далеко. А в тому, що вона готувалася, Харрі не сумнівався.

Так само, як і в тому, що Катрина Братт і була Сніговиком.

По-перше, тому є очевидні підтвердження: лист та спроби вбивства. Але головне, тепер стало зрозуміло, звідки відчуття, що за ним спостерігають, що хтось проник у його життя. Газетні вирізки на стіні, звіти про хід розслідування. Вона привчила його до того, що передбачає кожен його крок, змусила звикнути до неї, і тепер її вірус живе у нього в крові, у нього в голові.

Він почув, як хтось увійшов, але не поворухнувся.

– Ми відстежили її мобільний, – пролунав голос Скарре. – Вона тепер у Швеції.

– Он як?

– На центральній станції сказали, що сигнал надходить з півдня. Місцезнаходження та швидкість відповідають копенгагенському експресу, який виїхав з Осло п’ять хвилин на сьому. Я розмовляв з поліцією Хельсингборга, їм потрібен офіційний запит для затримання. Поїзд там буде за півгодини. Що робимо?

Харрі повільно кивнув, відповідаючи власним думкам. Мимо вікна майнула чайка, в останній момент чомусь змінивши напрямок польоту та зрізавши кут над деревами в парку. Певне, побачила щось. Або просто передумала. Людина теж так може. О шостій ранку на вокзалі в Осло.

– Харрі! Вона так до Данії дістанеться, якщо ми не…

– Попроси Хагена переговорити з Хельсингборгом. – Харрі різко повернувся й схопив піджак із вішалки.

Скарре стояв і нерозуміюче дивився вслід старшому інспектору, який швидко йшов геть коридором широкими впевненими кроками.

Сержант Урьо, який чергував в арсеналі Поліцейського управління, здивовано подивився на збудженого старшого інспектора і повторив:

– ЦС? Газові, чи що?

– Дві коробки, – відповів Харрі, – і пачку патронів для револьвера.

Сержант нерішуче застиг біля дверей арсеналу. Цей Холе, звісно, давно вже сам не свій, це зрозуміло, але щоб сльозогінний газ?…

Коли сержант Урьо повернувся, Харрі кашлянув:

– А Катрина Братт із відділу вбивств тут щось отримувала?

– Дівчина з Бергенського управління? Тільки те, що належить за інструкцією.

– А що у нас належить за інструкцією?

– Звільнився – залишаєш револьвер і всі невикористані патрони. Поступаєш на роботу – отримуєш

Відгуки про книгу Сніговик - Ю. Несбе (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: