ТАРС уповноважений заявити… - Юліан Семенов

О двадцять третій годині двадцять п'ять хвилин співробітника ЦРУ, який працював у посольстві з дипломатичним паспортом, затримали, коли той закладав тайника в башті мосту через Москву-ріку і привезли в приймальню КДБ на Кузнецький міст. У контейнері, який відкрили, крім ампул з отрутою, лежали інструкції й запитальники, останні, вирішальні, перед початком операції «Факел».

ШТРИХ ДО ВПК (III)

Майкл Велш зустрівся з послом для особливих доручень опівночі: до двадцять третьої проводив останню нараду, у зв'язку з початком операції «Факел»; розмова з людьми з Пентагону була нелегка.: Столик замовили в малайському ресторані, неподалік від } радянського посольства — Велш мав від цього якусь незвичайну, заспокійливу радість.

Посол чекав на нього, уткнувшись розплющеним боксерським носом у меню.

— Радий бачити вас, сер, — сказав Велш, — перепрошую, що нам довелося зустрітися опівночі, але раніше не зміг: мене заблокували — нашим спільним ділом.

Посол озирнувся, подивився на людей за сусідніми столиками.

«Конспіратор, — поморщився Велш, — боїться, що пас почують. Як би він, цікаво, реагував, коли б я сказав йому, що всі три сусідні столики з солідними леді й джентльменами заброньовано нами ж, а солідні леді служать у нашому секторі «страхування переговорів».

— Так от, сер, — вів далі Велш, — я вже підготував тексти виступів для трьох послів у Раді. Першим виступить посол Чілі, мені здається, що його ранима емоційність дасть добру наснагу засіданню Організації. Текст його промови я надішлю вам з моїм помічником післязавтра, напередодні початку операції…

— Не треба, сер. Я відчуватиму себе скованим надто великим знанням. Я люблю експромт.

— Добре підготований експромт — це заздалегідь вивчений спіч, — посміхнувся Велш. — А втім, як вам завгодно. Я, до речі, просив накрити нам справді-таки малайський стіл, ви любите їхню кухню?

— О! Ще б пак! Чудовий смаковий різнотик.

— Дуже радий, — Велш відкинувся на спинку стільця, спостерігаючи, як мовчазний офіціант розставляє маленькі тарілочки з дивовижними наїдками.

— На жаль, лікарі заборонили мені алкоголь, — зітхнув посол. — Кожна смуга нашого життя — після того, як тобі виповнилось сімдесят, — справедливо вважається «смугою втрат».

— У мене ця смуга почалась у сорок, — сказав Велш, — виразка шлунка… Так от, сер, після того, як виступить посол Чілі, другим ударом буде промова посла Ізраїлю. Ніяких емоцій, самі лише факти. Ми не повинні дозволити радянському блоку і третьому світові взяти ініціативу, атакуємо ми. Вслід за послом Ізраїлю промова делегата Парагваю: «Російська та кубинська агресія в Африці — загроза справі миру в усьому світі! Боягузлива позиція адміністрації Картера веде людство до ядерної катастрофи. Конче потрібно негайно створити всеафриканські збройні сили». Його підтримує представник Південно-Африканського Союзу, вимагає припинити кровопролиття в Нагонії, мотивуючи це тим, що іскри насильства вже залетіли на територію його країни: вія ознайомить делегатів та послів з фотоматеріалами і свідченнями біженців, які просять притулку. Після цього, мабуть, варто надати слово послам з радянського блоку, нехай вони вносять свої резолюції…

— А Європа? Яка буде реакція послів з Європи?

— Вас, мабуть, цікавить насамперед позиція Федеративної Республіки?

— Безперечно.

— За першими припущеннями, реакція Бонна буде негативна. Ми дещо зробимо, звичайно, але на це не слід покладатись. Головне, зволікати час, адже час лікує всі рани, сер… Я просив посла Чілі написати якомога більше, треба стомити делегатів, сер. За тим сценарієм, який підготували мої хлопці, ви маєте виступити тільки другого дня. Так, так, сер, саме так. За цей час Огано зробить дезинфекцію у своєму домі, його люди візьмуть — так ми сподіваємось — усі ключові пости, управління країною буде в їхніх руках. Вірні нам режими внесуть резолюцію, в якій буде засуджено роль СІЛА в Нагонії, але тон його виступу буде стриманий. А вже після нього, як нам здається, слід виступити вам.

— Що ж, по-моєму, план хороший… Як поведеться Франція?

— Сер, я розумію, що вас непокоїть позиція Європи, але ми замислили всю комбінацію як шокову: спершу діло, наше діло, а потім домовимось. Ми приготували деякі викладки для вас…

— Спасибі. Я, одверто кажучи, боюся схем, але…

— І правильно робите. Ми приготували фактичні матеріали на підставі тих документів, які не потраплять ні в пресу, ні в прес-релізи…

— Дуже цікаво.

— Ви не заперечуватимете, якщо завтра вранці мій помічник доставить їх у ваш офіс?

— Особисто мені. В руки.

— Смисл наших фактологічних передбачень полягає в тому, що ви, довівши істинно націоналістичний характер руху містера Огано, висловивши співчуття родині Джорджа Грісо, доведете, що трагедія, яка розігралася в Нагонії, не що інше, як наслідок експансіоністської політики Кремля, який намагається перетворити Африку на новий В'єтнам, втягнути Штати в збройний конфлікт. Тому ви пропонуєте відправити в Нагонію контингенти збройних підрозділів країн — учасників НАТО, європейських насамперед, і погодитесь на негайне виведення нашого флоту з територіальних вод Нагонії.

— Чудово! Ми таким чином примусимо Європу зайняти позицію! Дуже гарно, сер! Як кожен дипломат, я не люблю людей з вашої фірми, але на цей раз я випив би ковток джину за голови ваших хлопців, які розробили такий славний сценарій. Нелсон Грін уже знає про це?

Велш похитав головою:

— Оскільки я, на відміну від вас, не являюсь акціонером «Ворлдз-даймондс», мені хотілося спочатку перевірити план з вами, тим паче що ви так одверто не любите моєї фірми…

Посол для особливих доручень засміявся й поклав свою широку долоню на маленьку, міцну руку Велша.

НЕ ФІНАЛ…

… Вранці посла Сполучених Штатів викликали в Міністерство закордонних справ Радянського Союзу.

Поруч з радянським дипломатом сидів Константинов — очі позападали, аж потемніли від безсоння; був він, проте, як завжди, поголений до блиску, галстук пов'язаний якимось надзвичайно елегантним вузлом; за останній тиждень схуд на п'ять кілограмів, тому шия стирчала з комірця сорочки, яка тепер була для нього завелика.

Коли посол одвів очі від ампул з отрутою, радянський дипломат розгорнув папку, що лежала перед ним.

— А тут, пане посол, фотокопії запитань, які ЦРУ ставило перед своїм агентом. Ці запитання свідчать про те, що найближчим часом розпочнеться агресія в Нагонію. Якщо ми опублікуємо в пресі факт передачі ЦРУ отрути, якщо ми надрукуємо запитальник ЦРУ по Нагонії, тоді…

— Мій уряд, — сказав посол, скориставшися з паузи, — відповідним чином оцінив би рішення вашого уряду не розголошувати цієї справи…

— Можна сподіватися, що ваш уряд зробить певні кроки, щоб не тільки визволити радянських громадян Зотова і Славіна, а й відвернути агресію в Нагонію, пане посол?

З тюрми, не заїжджаючи до готелю, Славін, безмірно щасливий від того, що вже