Дубинські: Перше Різдво - Емілія Дзвінко

— Обіцяю, — згоджується Лео. Продовжує тримати картку з конвертика в руках.

— Лео, Кириле, чекаємо лише вас! — чуємо голос Поліни за дверима. — Не затримуйтесь, бо всі дуже голодні. 

— Будемо за хвилину, — відповідаю сестрі. 

— Скажемо їм? — перепитує Лео. Коли в неї стається щось хороше, то вона наче сяє з середини і хоче поділитися цим з цілим світом. Хіба я можу їй відмовити.

— Скажемо, — беру Лео за руку і ми разом спукаємося до всіх.

Це хоч і не ідеальне Різдво, але точно найщасливіше з усіх, які були в моєму житті. 

Друзі, дякую, що прожили цей короткий відтинок часу з Лео та Кирилом. Лінія Орхідеї та Арсена залишилася відкритою, бо про них розповідатиму в окремій книзі. Ось там буде багато деталей і сцена вибачення та розмови)) Запрошую до моєї нової книги "Можливо, я тебе кохаю". У Марка є всі шанси забрати ваше сердечко, тож стережіться)) 

Кінець