Дубинські: Перше Різдво - Емілія Дзвінко
— Обіцяю, — згоджується Лео. Продовжує тримати картку з конвертика в руках.
— Лео, Кириле, чекаємо лише вас! — чуємо голос Поліни за дверима. — Не затримуйтесь, бо всі дуже голодні.
— Будемо за хвилину, — відповідаю сестрі.
— Скажемо їм? — перепитує Лео. Коли в неї стається щось хороше, то вона наче сяє з середини і хоче поділитися цим з цілим світом. Хіба я можу їй відмовити.
— Скажемо, — беру Лео за руку і ми разом спукаємося до всіх.
Це хоч і не ідеальне Різдво, але точно найщасливіше з усіх, які були в моєму житті.
Друзі, дякую, що прожили цей короткий відтинок часу з Лео та Кирилом. Лінія Орхідеї та Арсена залишилася відкритою, бо про них розповідатиму в окремій книзі. Ось там буде багато деталей і сцена вибачення та розмови)) Запрошую до моєї нової книги "Можливо, я тебе кохаю". У Марка є всі шанси забрати ваше сердечко, тож стережіться))
Кінець
