Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко

— О, Господи! — Людмила ахнула. — Світлано Єгорівно, присягаюся, я нічого не знала про це...

— Ідіть... Ідіть звідси, зараз же, — промовила Світлана Єгорівна крізь сльози. — Я не хочу нікого бачити! Мій бідний хлопчик... Він не зможе жити без Каріни. Але вона ніколи не пробачить йому це — я дуже добре її знаю...

Людмила поспішно вийшла з кабінету і відправилася до себе. Вона намагалася осмислити почуте і не могла повірити, що Вікторія опустилася до такого рівня.

Денис прилетів у місто ввечері. У літаку вони з Вікторією сиділи у різних рядах. Дівчина мовчала, похмуро поглядаючи на нього. Вона прекрасно розуміла, що їй блискуче вдався її план. А Денису хотілося скоріше зустрітися з Каріною і все пояснити їй. Він не міг приховати нетерпіння і злився, що літак летить так повільно.

Після завершення всіх стандартних процедур в аеропорту, Денис швидко попрямував на парковку і сів у машину. Вікторію він залишив далеко позаду — йому було байдуже, як саме вона добереться до міста. Вже через півгодини Денис був біля дверей Каріни. Він подзвонив їй у домофон і вона відповіла йому.

— Каріно, відчини двері, — попросив Денис. — Поговорімо!

— Мені нема про що з тобою розмовляти, Денисе.

— Я нічого не пам'ятаю про вчорашній вечір, я був п’яний. І я готовий зробити все, щоб ти пробачила мені. Скажи, що мені зробити?!... Каріно, я не уявляю свого життя без тебе! Я кохаю тебе!

— Іди, Денисе! Дай мені спокій! — Каріна повісила слухавку домофона і знову залилася сльозами.

Денис ще кілька разів дзвонив їй у домофон, потім на телефон. Дівчина не відповідала на його дзвінки, тому Денис впав у відчай. Він повернувся до машини та замислився. Що йому робити без неї? Їхати додому йому не хотілося. Вони з Каріною провели стільки щасливих моментів у його квартирі. Йому буде нестерпно перебувати там одному. Просидівши у машині дві години, він завів мотор і поїхав у «Цитрус».

Робочий день вже закінчився, офіс спорожнів. Денис повільно йшов темним коридором у свій кабінет і вперше відчував, що втратив сенс життя. Приймальня була порожня — Людмила давно пішла додому. Увійшовши до свого кабінету, Денис не став вмикати світло і підійшов до столу. Він одразу помітив пакет. Підійшовши ближче, Денис побачив під ним аркуш паперу — заяву Каріни про звільнення за власним бажанням. А поруч — ті самі ключі від його квартири, які він дав дівчині всього кілька тижнів тому. Відкривши пакет, Денис витягнув із нього піжаму дівчини та притулився обличчям до великого ведмедя на передній частині кофти.

— Що ж я накоїв! — прошепотів він.

Не в силах встояти на ногах, Денис сів на підлогу біля столу і відчув на своїх щоках сльози.