Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Тіна глибоко зітхнула, немов задихаючись від нестачі повітря, і промовила:

– Гаразд, Адлер. Дай мені десять хвилин, щоби зібратися. Тільки, будь ласка, почекай мене в коридорі. Тут місця мало, і ти мені заважатимеш своєю присутністю.

Молодий чоловік радісно посміхнувся та розслабився. Тіна подумала, що, посміхаючись, Ерік ставав ще гарнішим. Як би їй хотілося бути не такою сприйнятливою до його чарівності!

Коли він вийшов, Тіну охопила паніка. Вона заплющила очі, відчуваючи запаморочення від нервів та переживань.

«Господи! Будь ласка, зроби так, щоб я полюбила Адлера. Я не хочу його любити, це почуття знищує, мучить мене. Господи! Ти чуєш мене? Ти хоч колись чуєш мене?! – молилася про себе Тіна, відчуваючи, як непрохані сльози навертаються на очі.

Вона до болю стиснула кулаки і, пригнічуючи в собі ганебне бажання розплакатися, почала збирати речі.

«І так зрозуміло, що нічого путнього з цього не вийде. Проведу з ним кілька днів. Гірше від цього нікому не буде», – заспокоювала себе Тіна.

Наспіх зібравшись, вона вийшла в коридор. Ерік зустрів її дивно-напруженим поглядом. На мить сумнів майнув у його очах, але відразу ж зник. Він підійшов до Тіни і забрав з її рук сумку.

Дівчина поводилася сковано. Вона зніяковіло посміхнулася, ніби дивуючись такій турботі з боку Адлера. Ерік, помітивши це, взяв її за підборіддя та поцілував коротким ніжним поцілунком. Тіна затамувала подих.

– Нагадую, що ми разом ухвалили це рішення. Розслабся. Це всього лише спільний вікенд, – переконливо промовив Ерік, ласкаво дивлячись на Тіну.

Вона скептично хмикнула і, посміхнувшись, кивнула. Ерік узяв її за руку і потяг за собою.