Володарка останньої фортеці - Анна Ліє Кейн

- Я не пішов проти його бажання, - знизав плечима бард і знову простягнув хлопчикові картки. Тепер Коррадо міг дивитися на них довше, поки Йансе був зайнятий розмовою зі мною: - Іти проти маршала це витончений спосіб самогубства. Я думав, ви встигли це зрозуміти, світла леді. Але Гунари все-таки мають чіпкий розум. Напевно, тій, що розбудила їх мисливські інстинкти, оцінити це зараз складно, але в майбутньому ви зрозумієте, що вони розумні й хитрі.

– Це я усвідомлюю і зараз. Дурний полководець не зміг би досягти таких результатів. Тому я й питаю: чому ви вирішили висловити протест? І навіщо зараз говорите про це мені, якщо не хотіли, щоб хтось дізнався?

- Думаю, що хтось із тих, хто бачив малюнок, точно впізнав мій почерк, - хмикнув Арне і знову виглянув з-за шторки. Я роздивлялася його спокійне обличчя, і ніяк не могла зрозуміти, що йому знадобилося від мене зараз. Невже чоловікові просто нудно, а я від нервів та недосипу просто накрутила себе. Бард казав: - У той момент говорити з розгніваним Асгейром було марно, хоч я сумніваюся, що він образив би вас навіть тоді. Скоріше б налякав і ускладнив подальше спілкування. Тому я вирішив зобразити напис на стіні, хлопчик опинився в кімнаті один, побачивши його картини, я був вражений. План сам собою склався в голові, – Арне тепло посміхнувся Коррадо. Хлопчик підняв куточки губ у відповідь і показав пальцем на карту. Мілаїрець примружився і розтлумачив: - Ця карта означає, що цього тижня ви отримаєте зефір і послухаєте гру на арфі.

Пасинок посміхнувся ширше і знову почав розглядати картинки, а бард повернувся до мене. Я лише здивовано спостерігала за тим, як спритно і спокійно він спілкується з хлопчиком.

- Мені здалося, що маршалові варто було б набагато шанобливіше спілкуватися з майбутньою королевою, - приголомшив бард і несподівано переклав тему: - Коррадо не вміє писати. Якщо хочете, світла леді, я можу зайнятися його навчанням, поки перебуваю у Валуа. Ще деякий час Асгейр обшукуватиме території, перш ніж зізнатися собі, що втратив генерала, а тому я маю час.

- Це було б неймовірно доречно, - повільно промовила. - Ви знаєте, як працювати з такими дітьми?

- Знаю, - кивнув Йансе. - У Мілаїрі є спеціальні школи для подібних дітей, і я бував там на вечорах для меценатів. Мене навчили як слід поводитися.

- Я буду вам дуже вдячна, - подякувала від щирого серця, дивлячись як Арне легко потріпав Коррадо по волоссю і вручив йому кілька карток. Але відразу повернулася до іншої теми: - Чому ви сказали про мене як про «майбутню королеву»?

Бард таємниче посміхнувся. Я чекала на його пояснення, але раптом карету сильно струснуло. Я мало не злетіла з диванчика, а Арне встиг притримати Коррадо. Охнула Альба, швидше виглядаючи у віконце. Заржали коні, екіпаж зупинився, а зовні лунали численні гучні крики.