Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Але виявилося, що напад на мене був відволікаючим маневром.

- Попався!

Я не зрозуміла, хто саме вигукнув це слово, але завмерла, спостерігаючи як з-під землі злетіли фіолетові лози. Хтось використав заклинання заклику та зміг змусити плющ підкоритися. Я намагалася знайти поглядом, хто ж додумався до цього і в кого вистачило сил, коли щось зімкнулося навколо моєї талії й смикнуло назад. Перша думка була про плющ, але виявилося, що мене обвив хвіст золотої змії та одним рухом відсунув на безпечну відстань. При цьому вартовий не поспішав повертатися до свого господаря, залишившись поряд зі мною.

Дорайн спритно відбивався від лози, змушуючи її відповзати й пірнати назад під сніг. При цьому доводилося стежити ще й за сніжками та заклинаннями, що летіли у нього, але наш демон виявився сильним і спритним. За поглядами спостерігачів я зрозуміла, що вони теж тільки зараз усвідомили з ким мали справу увесь час.

- У цю пику я і з закритими очами влучити можу! - Почула я голос Клода, а за ним писк Кіра:

- Пригніться, міс Міон!

- Падай! - одночасно з хлопчиком заволав Геррі. Від його пронизливого крику я справді рефлекторно присіла. Встигла побачити лише те, як Клод сформував між долонями якесь заклинання і направив його в мій бік. Лише через кілька миттєвостей я зрозуміла, що цілився хлопчик у щось поряд зі мною.

Страж зашипів, звично кинувся на заклинання, але раптом видав дивний високий звук, потім пролунав вибух, і змія повалилася на землю, зменшуючись у розмірах. Тієї ж миті загарчав демон, зігнувся навпіл, притиснувши ліву руку до грудей, а праву скинув, виставляючи навколо себе щит. У тиші, що утворилася, я побачила як чоловік не встояв на ногах і все-таки опустився на коліна, а на білий сніг впали кілька багряних крапель. Діти завмерли, шоковано дивлячись на ректора, а я відмерла і підскочила на ноги, кинувшись до нього:

- Дорайн! - При моєму наближенні щит опав, дозволивши мені підійти до демона. Я уважно оглянула його магічним зором: - Що сталося? Вас поранили?

- Ні, зі мною все нормально, - демон одним рухом стер з губ і підборіддя тонкий струмок крові й піднявся на ноги. Обвів поглядом притихлих дітей, приголомшених викладачів і глянув на тіло золотої змії, що повільно тануло в повітрі. Задумливо цокнув язиком: - Другий страж за час перебування в Годамн, а до цього жодного разу не змінював. - Потім він обернувся до мене і раптом усміхнувся куточками губ: - Ви переживали за мене, Елері?

- Звичайно, - видихнула, не встигнувши подумати. - Це сталося з вами через те, що вони вбили вартового?

- Так. Цього разу я зробив між нами надто міцний зв'язок, - відчужено зауважив демон, ніби говорив про щось буденне і неважливе, але раптом у його голосі майнув ентузіазм: - Ви бачили скільки сили в цьому хлопчаку?

- Угу, - я з сумнівом подивилася за спину Дорайну і пирхнула: - Гарний фарс дорожче злотих. Він зараз знепритомніє від виснаження.

– Тоді вам краще допомогти йому.

- А ви? - я знову глянула у сірі очі. Демон посміхався:

- Зі мною все в порядку. Огляньте Клода, а я займусь дітьми.

Я ще мить з сумнівом дивилася на ректора, а потім таки побігла до рудого, що вже сидів на снігу, приклавши руки до скронь. Поруч стурбовано крутився Кір. Довелося відвести дитину убік та надати допомогу з відновлення сил та енергетичного резерву.

Тим часом Дорайн досить швидко провів невеликий інструктаж, і в результаті просто розпустив дітей, сказавши, що прибирання організуємо наступного разу. Саме в ньому і був наш початковий план, але після влучання Клода все змінилося.