Палай зі мною - Еліс Кларк
Я виходжу з ванної і мовчки простягаю Владу тест.
Мене переповнюють емоції, але я мовчу, стежу за тим, яка буде його реакція. Чи він зрадіє, чи буде стурбованим? З завмиранням серця дивлюся йому в очі, щоб побачити там його рішення.
Влад теж дивиться на мене. На його обличчі розквітає усмішка, а потім він обіймає мене, не розриваючи наш зоровий контакт.
— Я кохаю тебе, — каже він.
— Я дуже хочу народити тобі дитину, — шепочу я.
Він усміхається.
— А чому мені, а не нам?
— Ну, чомусь так завжди говорять… Звичайно, нам, — я знічено усміхаюся. — Вибач, я так сильно хвилююся…
— Ти ж хочеш цю дитину? Не хочу, щоб вона була "для мене", — він бере мене за руки.
— Звичайно, хочу, — кажу я. — Я боялася, що ти скажеш, що нам зараз не на часі чи щось подібне…
— Єдине, про що я тепер думаю, так це про те, що хочу, щоб ти стала моєю дружиною, — одну долоню він переводить мені на щоку. — Ти станеш моєю дружиною, Селіно?
Я відчуваю, що з моїх очей течуть сльози. Чому я така зворушена? Мабуть, це нормальна реакція при освідченні, але я ніколи не була тонкосльозою.
— Так, — притискаюся до нього і обіймаю за шию. — Я хочу цього більше за все на світі…
— Хочу, щоб в тебе було найкраще весілля в світі, — шепоче він мені на вухо. — Треба зайнятись приготуваннями. Коли хочеш весілля?
— Та це не важливо, коли, — відповідаю. — Можна навіть відсвяткувати в тісному колі, тільки з близькими людьми… Ой, мабуть я маю тобі це сказати…
— Хочеться, щоб Аля ще була тут…
— І це теж… Але ще я хочу тобі зізнатися, що та жінка, з якою я зустрічалася в ресторані — вона стверджує, що вона — моя мати…
— Твоя мати? — дивується він. — Як ти її знайшла?...
— Це вона мене знайшла. Уявляєш, думала, що мені погано з тобою, і пропонувала, щоб ми з нею втекли за кордон! Але, звичайно, я відмовилась…
— Треба її перевірити, — мʼяко каже Влад. — Бо є багато поганих людей, які можуть підлаштувати подібне з якимись своїми цілями.
— Я вже потурбувалася про це, — кажу я. — Знайшла приватного детектива, він усе перевірить, і тільки тоді я збиралася тобі розповісти. Але не втрималася сьогодні…
— Зрозуміло, — він усміхається. — Ну це в твоєму стилі, Селіно. Краще кажи мені все одразу, я не хочу, щоб ти втрапила в якусь халепу, ти — найдорожче, що в мене є. Ти і наша дитина.
— Я не хотіла напружувати тебе, бо бачила, що в тебе багато справ. Але не хвилюйся, цей детектив дійсно справжній профі, і він знайомий Алі. До речі, ось і вона, — я усміхаюся подрузі, яка саме заходить до кімнати.
— Пробачте, я не завадила? Хотіла запросити вас на вечерю… А ще спитати, чи може з нами повечеряти Стас… Просто… Я ж скоро поїду і… — вона опускає голову.
— Чому ні, — знизує плечима Влад. — До речі щодо Стаса… Ми з Селіною подумали, що може саме Стас би відвіз тебе за кордон і можливо лишився там стільки, скільки треба, щоб захищати тебе.
— Справді? — я бачу, що на обличчі Алі розцвітає щаслива усмішка. — Вибачте, в мене просто немає слів… Дякую!
— Але ми б хотіли, щоб ти трохи затрималася і була дружкою на моєму весіллі, — урочисто кажу я і показую їй тест. — У нас буде дитина!
— Ого! Ну щодо дитини я підозрювала, — вона усміхається. — Але це все одно так прекрасно! Вітаю вас! — Аля обіймає мене за плечі.
— Трохи несподівано, але ми такі щасливі, — я обіймаю її. — То будеш моєю дружкою?
— Залюбки! — енергійно каже Аля. — Боже, я так хочу побачити малюка! Але тоді вже точно буду далеко звідси…
— Може, тоді ти приїдеш до нас у гості, — кажу я. — Наприклад, на хрестини, будеш хрещеною матір’ю…
У Алі на очі аж сльози навертаються.
— Селіно, знаєш… В мене ніколи не було близьких друзів або родичів… Я завжди була сама по собі, але завдяки тобі… Мені здається, що в мене ніби зʼявилась родина…
— Ти ж знаєш, у мене була та сама історія, — кажу я їй. — Поки в моєму житті не з’явилися Влад і ти, я була дуже самотня. А тепер щаслива, бо маю кохану людину, найкращу подругу, а скоро ще й з’явиться малюк… Це так чудово…
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
