Попелюшка мимоволі - Надія Голубицька
- Виходить, тобі вже все відомо, - задоволено простягнув він. - Що ж, так навіть краще.
Бачачи, що він продовжує наступати, Варя схопила невеликий рожевий плюшевий пуф, що стояв біля ліжка і замахнулася:
- Краще не чіпайте мене, інакше Ви знаєте, на що я здатна.
Її проймала дрож, яку він міг побачити, але її це не хвилювало, головне було не підпустити його до себе.
- Дорогенька, ти занадто високої думки про себе, - зареготав Лоренцо. - Ти думаєш, що як і раніше цікавиш мене? Заспокойся. Після того як я задовольнився пестощами принцеси Елізабет, я не опущуся до її жебрака двійника.
- Виходить, це правда, Ліз у Вас - перебила його Варя, продовжуючи притискати до себе непотрібний пуф. - Адже Вам була потрібна я, значить, відпустіть її.
- А хто її тримає? - продовжував веселитися він. - Вона зі мною добровільно, ми чудово проводимо час, подорожуємо. Я ховаю Елізабет від тих, хто намагається її вбити, а вона в подяку дарує мені ніжність і ласку.
- Навіщо тоді я Вам знадобилася?
- О, в мене були на твій рахунок грандіозні плани.
Він підійшов впритул і, забравши пуф з її тремтячих від напруги рук, сів на нього і подивився їй в обличчя знизу вгору.
- Ти думаєш, я забув, як ти намагалася розкроїти мені голову? - його посмішка ставала все ширше і ширше. - У покарання я збирався влаштувати тебе в одне зі своїх розважальних закладів та забезпечити найвимогливішими клієнтами.
- А Ви вважаєте, що я догоджала б Вашим клієнтам у Вашому борделі? Нізащо! - рішуче кинула Варя, гордо піднявши підборіддя. - Я б краще померла, знайшла б можливість накласти на себе руки.
- Нічого б ти не зробила, - заперечив Лоренцо. - Працювала б як миленька. А якби почала дуріти, то як і твоя подружка отримала б чарівний укольчик і за його наступну дозу обслуговувала б усіх без розбору. Як тобі така перспективка?
Варя з жахом зрозуміла, що сталося з Марійкою. Сльози защипали її очі, але витерши їх тильною стороною долоні, вона міцніше стиснула руки в кулаки і не дозволила відчаю захопити себе. Вона зрозуміла, що ненавидить всім серцем цього самовдоволеного Лоренцо. Вона навіть не підозрювала, що здатна так сильно ненавидіти. Дівчина вже готова була накинутися на нього і задушити голими руками, але він різко піднявся, відійшов до вікна і сказав:
- Але тобі пощастило. Один мій арабський клієнт, побачивши Елізабет, зажадав її в свій гарем. А коли я йому сказав, що вас дві однакових, він пообіцяв за вас таку суму, що будь-які зусилля, витрачені на твоє піймання, виправдаються. Так що готуйся, ви їдете в Туніс. І повір від нього ще ніхто не тікав.
І помітивши переляк, який промайнув на обличчі дівчини, він, все ще бавлячись, додав:
- Саме час почати вивчати танець живота і Кама сутру.
Варя в паніці втиснулася в стіну, усвідомлюючи який кошмар її чекає. Вона розуміла, що єдиним способом вирватися з його чіпких лап є смерть, ніщо інше їй не допоможе, тому що він не дозволить їй втекти, якщо на кону великі гроші. Вона хотіла битися головою об стіну, хотіла припинити дихати, зупинити своє шалено стукаюче серце. Що завгодно, лише б не дозволити його задумам здійснитися.
Сеньйор Лоренцо тим часом повернувся, маючи намір піти, але вирішив, що ще недостатньо її залякав і морально знищив. Озирнувшись, він завдав завершального жорстокого удару.
- І хочу тебе попередити. Облиш свої ігри, інакше в Туніс поїде одна Елізабет, а тебе спочатку віддам для упокорення моїм охоронцям, а потім продам в найдешевший арабський бордель, де будеш обслуговувати по десятку смердючих погоничів верблюдів в день, поки не здохнеш від наркоти.
Він широко відчинив двері і покликав охоронця, який як і раніше чергував біля неї немов Цербер:
- Рікі, відведи цю красуню в солярій, а то вона бліда як спирохета, до перукаря і візажиста. Дівчата нічим не повинні відрізнятися. Тільки дивись, у неї крута вдача. Якщо втече, я тобі голову відірву.
Він ще раз озирнувся на Варю, яка сповзла безсило по стіні з приреченим виглядом, і додав:
- А якщо почне буянити, кричати або чинити опір, дозволяю приборкати будь-яким способом, тільки дивись не зіпсуй її товарний вигляд.
- Буде зроблено, господар, - задоволено посміхнувся охоронець.
Коли Лоренцо зник за дверима, Рікі підійшов до дівчини, яка зовсім здалася, ривком підняв її на себе і, щільно притиснувши до свого шафоподібного тіла, по-хазяйськи погладив по стегну і зашепотів їй на вухо:
- Ну що, будеш слухняною, або тебе спочатку приборкати?
Варя гидливо відсторонилася і крижаним голосом вимовила:
- Краще не чіпай мене, а веди, куди велів твій господар.
У відповідь охоронець здивовано присвиснув:
- Яка ми виявляється принцеса! Підемо, але якщо вирішиш втекти ...
Дівчина не стала далі його слухати, а з скам'янілим обличчям підійшла до дверей. Усвідомивши, що її опір і спроби вирватися з цієї клітки ні до чого доброго не призведуть, вона заховала всі свої почуття, переживання та емоції в найдальший куток своєї душі і зараз була подібна бездушному роботу. Все, що відбувається сприймалося так, немов це було не з нею, немов вона дивилася якийсь страшний фільм.
