Нескорена імператриця - Аманді Хоуп

«Човен третього принца ніколи не приходив до фінішу першим», – повторила вона про себе.

Чоловіки на веслах занервували, Його Світлість затримував старт.

Домінік повернувся і підійшов до дочки генерала.

- Нахабниця! - вимовив він ласкаво, розглядаючи її обличчя. - Як ти смієш сумніватися в мені?

Дівчина промовчала, але Домінік бачив, що вона намагається стримати усмішку, а в гарних очах чорти танцюють.

- Якщо я виграю, пані Белтрам мене поцілує! - раптом заявив охальник, піднявши своїми витівками неймовірний шум у натовпі.

- Ні! - трохи посміхнувшись, так само байдуже відповіла вона.

- Ви боїтеся, що я виграю? – не здавався герцог. – І вам доведеться мене цілувати!

Останню фразу він уже вигукнув на ходу, прямуючи до човна, бо розпорядник готувався подати сигнал для старту.

- Я не маю наміру брати участь у ваших проказах! - крикнула дочка генерала йому вслід, хоча їй дуже хотілося якраз взяти участь і провчити цього зухвальця. Але не можна було так компрометувати себе.

- Ну ж бо! - чарівно посміхнувся герцог Лабонт, обернувшись біля самого берега. - Так і бути, якщо ви виграєте, я виконаю будь-яке ваше бажання! - крикнув він, уже застрибуючи в човен.

«А це може мені знадобиться!» - подумала Ліннея і зненацька погодилася.

- Гаразд! – голосно промовила вона, але герцог через шум не міг почути.

Тоді добросерді роззяви передали йому її відповідь.

- Але якщо виграю я, ви мене поцілуєте! - радісно розмахуючи руками і сідаючи на ніс човна, прокричав герцог.

Її відповідь потонула у зойку захоплення, бо почалися змагання.

«Навіщо він це зробив? Чому він звернув увагу всіх на мене? – у серці Ліни закралося радісне хвилювання, яке вона всіляко намагалася заспокоїти. – Це не міг бути прояв почуттів! Домінік Лабонт добрий стратег, що він задумав? Герцог ніколи не брав участь у веслуванні! Чому він зголосився змагатися від імені принца? Причому в останній момент! Можливо, тієї миті, коли побачив мене на березі, він і почав діяти?!»

- Ви закохані у пана Лабонта? - відволікло її від думок несподіване питання.

Дівчина обернулася. Вона зовсім забула про наложницю третього принца. А та весь цей час спостерігала за нею і зараз із захопленням зробила свої висновки.

«Якщо дочка генерала закохана у герцога, – думала Лейф Нія, – її союз із третім принцом буде легко зруйнувати. Навіть якщо все це лише легкий флірт, я зроблю так, що Крегаст дізнається про це у дуже невигідному для пані Белтрам світлі. Навряд чи він після такого ще захоче з нею одружитися!»

- Ні! - відповіла Ліннея просто і, підібравши спідниці, вирушила до стоянки. - Нам треба поспішити, інакше ми пропустимо закінчення перегонів.

Вона, звичайно, зрозуміла дивні погляди пані Лейф. Але дочку генерала зовсім не цікавили чужі домисли на її рахунок. Зараз було важливіше інше.

Наложниця Нія пішла за нею. З усім своїм величезним супроводом дівчини розійшлися по різних каретах.

Біднота бігла вздовж берега, стежачи за пересуванням трьох човнів. Ті, хто багатший, найняли повозки, готові доставити їх куди завгодно.

Візник, який керував кіньми карети пані Белтрам, виявився спритнішим. Лавіруючи вправно між різними візками, вони досить швидко дісталися потрібного місця.

Ліннея вискочила з карети і бігом попрямувала до місця, де мали закінчитися перегони.

Тут уже чекали принци з придворними та іншими високородними панами.

Момент був найнапруженішим. Достатньо було поглянути на річку, і ставало зрозуміло, що в цій гонці виграє човен третього принца.

Вона ще ніколи не була така схвильована, гіпнотично дивлячись за пересуванням човна. Два інші серйозно відстали.

«Не може бути! - здивувалася пані Белтрам, і її серце забилося швидше. – Через герцога Лабонта події змінилися? Навіщо він поліз брати участь у цих перегонах?»

Питання роєм проносилися у її голові. Вона з напругою стежила за човнами, що мчали до фінішу.

Переможець змагань отримає прекрасного жеребця, нещодавно привезеного з південної країни, той, хто  посяде друге місце візьме гаманець зі срібними монетами, а третьому – утішний приз: барило вина з османтусу.

Гордору Крегасту кінь був не потрібен, він не цікавився породистими кіньми. Йому потрібна була лише перемога.

Несподівано сталося неймовірне. Герцог Лабонт, який сидів на носі човна і керував усім процесом, вивалився за борт.

Звісно, ​​його рух було відразу призупинено. На березі зчинився галас, через який було не розібрати, що там сталося.