Не мій мільйонер - Ірина Романовська

- Я коли побачив її в ювелірному магазині, одразу ж уявив цю зірку на твоїй шиї. Вона наче створена саме для тебе.

Протасов дістає кулон із коробки та пропонує мені вдіяти його на шию. Це невелика зірка з білого золота, прикрашена розсипом дрібних, блискучих каменів на тонкому ланцюжку.

Повертаюсь до Ігоря спиною та прибираю зайве волосся зі спини.

- Ох, Аню, ти кожним своїм рухом випробовуєш мою не найсильнішу витримку.

Моя посмішка розтягується від вуха до вуха. Я уявляю як зараз Ігор намагається не дивитися на мою оголену спину, поперек та попу.

Відчуваю чоловічий, гарячий подих на своєму плечі. Ігор поволі веде пальцями по моїй шкірі. Неквапливо торкається тендітної ділянки шиї своїми м'якими вустами, одночасно з цим трохи покоління ті ж місця своєю бородою.

Цілує ще й ще. Нахиляю голову вліво. Показую, що мені подобається те, що він робить, та мовою тіла прошу не зупинятися на цьому.

- Неможливо встояти перед тобою. – Шепоче ніжно Ігор мені у вушко. Осипає мою шкіру новими, більш відчутними поцілунками.

Поцілункові дотики припиняються лише заради того, щоб все ж таки надіти мені на шию презентований кулон. Миттєво впоравшись із застібкою, Протасов неквапливо веде пальцями по моїй шиї, повторюючи положення ланцюжка.

Від шиї пальці повільно сковзають вниз по спині вздовж хребта. Простий рух, а мене начебто тисячі стріл Амура пробивають. Гаряча кров розбігається від спини до кінцівок. Тугий вузол зав'язується внизу живота.

Не думаючи ні про що, я припиняю тримати на грудях готельну ковдру та обертаюся до Ігоря. Неначе різким шквалом вітру, я налітаю на чоловіка з жадібним, наполегливим поцілунком.

Я хочу бути зверху. Хочу передати цьому чоловікові всю свою пристрасть та сексуальне бажання, яке накопичувалася стільки часу в мені. Хочу подякувати Ігорю. Хочу обожнювати його, хочу кохатися з ним.

Ігор ледве утримує рівновагу за нас двох. Відповідає за мі поцілунок одразу ж. Не зволікання на ні на мить.

Замість того, щоб опинитися на підлозі від мого натиску, Ігор, не розриваючи поцілунок, одним рухом переміщає нас вдвох в більш зручне положення. Ми вже лежимо в самому центрі великого ліжка. Особливо дивовижним є той факт, що я знову опинитися під тиском гарячого тіла коханого. Навіть без опору та надмірних зусиль Протасов знову все обернув на свій лад. Це просто якась магія.

- Стоп-стоп, моя гаряча кицю. Почекай секунду. - Ігор намагається підійнятися на руках.

Але я не дам йому цього зробити. Від мене не втечеш. Зчіплюю свої пальці в замок на чоловічій шиї, а ноги схрещую в нього стегнах. Намагаюся щосили притягнути Протасова назад на себе.

Ми ще якийсь час цілуємось, поки Ігор знову не намагається відсторонитися від мене. Нічого не виходить. Я, виявляється, дуже сильна, коли мені того треба.

- Аню, насправді нам треба зупинитись. Нагадую, захисту у мене з собою нема. Якщо ми продовжимо так і далі, я вже навряд зможу зупинитись.

Я послабшую свої обійма. Ігор підіймається вище. Перед моїми очима нависає спортивне тіло напівоголеного, коханого чоловіка. Я мимоволі ковтаю кілька разів слину, що надмірно почала збиратися в роті. Облизую палаючі губи, які припухли від такої кількості поцілунків. Мої очі бігають туди-сюди по всьому спортивному та підтягнутому тілу Протасова. Ці міцні кубики на його животі так і ваблять мене доторкнутися до них, шепочуть одним своїм видом «простягни свої долоні до нас».

Ось як тут можливо взяти та просто одночасно все припинити, коли від одного зовнішнього вигляду цього красеня, який поруч зі мною, я вся палаю?

«Ображено» дую нижню губу на знак невдоволення. Попри це щосили намагаюся боротися з внутрішнім бажанням накинутися на Протасова, наплювавши на всі запобіжні заходи. Адже сама ж нещодавно йому мозок маленькою ложкою проїла за це.

- Попри всі перепони, залишити свою дівчинку невдоволеною мені не дозволяє ані моя чоловіча честь, ані моя совість. Тому, Аню, тримайся міцніше. - Ігор встає з ліжка.

Що? Про що він взагалі? У якому розумінні «триматися»?

Протасов хватає мене за кісточки та підтягує до краю ліжка.

Він збожеволів! Знову хоче пестити мене там. Відчуваю себе одразу дуже різнобічно: з одного боку, хочу стиснути коліна від сором'язливості; з іншого – я, як виявляється, ще більше збуджуюся від передчуття скорої зустрічі мого лона та губ Ігоря.

Кілька разів без успіху намагаюся висмикнути свої ноги із чоловічих рук. Зі словами «розслабся та насолоджуйся» Ігор починає покривати мої пальці ніг поцілунками.

Цілує одну ніжку, потім другу та повільно просувається нижче. Не залишає без уваги жоден міліметр моєї шкіри на ногах. Цілує внутрішню сторону стегон біля промежини. Здається, поки Ігор добереться до мого клітора, то мене розірве на частини від надмірного збудження.

Гаряче дихання Протасова обпалює мою ніжну шкіру промежини. Його вологий язик торкається надчутливого місця на моєму тілі. Від цього дотику моя кров у мить розганяється та зі швидкістю світла мчить по всіх артеріях через серце до найдрібніших капілярів, якими пронизані усі тканини тіла. Кров розносить кайф до самих кінчиків пальців.

– М-м-м, солодка моя дівчина. – Ігор «їсть» мене, ніби я найвишуканіший десерт на планеті. Ну, принаймні, я себе так почуваю, коли відчуваю його пестощі тією ділянкою тіла.