Випадковий наречений - Аніта Русанова

- Сергію, не роби дурниць, ти ж знаєш, що це тобі просто так не зійде з рук.  Просто відпусти мене і ми разом спробуємо все випрвити. Наше життя може бути інакшим. Ти ж можеш бути добрим, ласкавим. Тобі не потрібно це все. - Не стримуючи сліз, сказала.

- Немає ніяких ми і нас. І так, я можу бути добрим і ласкавим, але не хочу. Постійно знаходиться хтось, хто хоче цим користуватись. Тато ще змалку мені говорив, що ти і твій батько не заслуговуєте на те що маєте. І те що ваша компанія лідирує - нічого не означає. Але зовсім скоро ти залишишся ні з чим. - Виплюнув зі зневагою Сергій.

- Сергію, а як же наше кохання. Як же ті роки, які ми були разом? Хоча б заради памʼяті про наші стосунки. - Схлипуючи, з надією в кожному слові казала, не тому що жалкую про те що ми розійшлись, а тому що хочу спробуватись достукатись до нього, і не зробити чогось непоправного.

- Облиш. Я зустрічався з тобою лише тому, що так було вигідно татові, щоб бути в курсі всіх справ "Фармкомпані". Щоб в зручний час відібрати її у тебе. І на превелике щастя, у тебе зʼявився ще один ворог. - Говорив Сергій, обходячи кімнату. 

- Заради чого це все?

- Заради влади, грошей, визнання батька.