Рембо - Девід Моррелл

Хлопець повільно пішов до душу, а Тісл глянув на годинник. Близько шести — ймовірно, незабаром поліція штату повідомить йому що-небудь про цього хлопця.

РОЗДІЛ 10

Йому не хотілося туди повертатися, і він, скільки міг, відтягував цю хвилину. Він знав, що нізащо не витерпить, якщо Тісл почне обрізати йому волосся. Виглянувши з душу, він побачив Голта — той тримав у руках ножиці, крем для гоління й небезпечну бритву. Усередині в нього все стиснулося в тугу грудку. Він злякано стежив за Тіслом, який показав на стіл і стілець поруч зі сходами, сказав щось Голту — що саме, він не почув через шум води. Голт поставив стілець перед столом, витяг зі столу кілька газет і розклав їх під стільцем. На все це в нього пішло зовсім небагато часу. Тісл підійшов до Рембо, голосно стукаючи ногами.

Закрий кран, — звелів він. Рембо прикинувся, що не чує.

Тісл підійшов ще ближче.

Закрий кран, — повторив він.

Рембо продовжував мити руки та груди. Йому дали величезний жовтий шматок мила, що сильно пахнув дезінфектантом. Потім він почав намилювати ноги — він намилював їх уже втретє. Тісл кивнув і відійшов ліворуч, де, напевно, був загальний вентиль, тому що через секунду вода скінчилася. Рембо завмер, з нього капала вода — тут знову з’явився Тісл і простягнув йому рушник.

Відтягати нема сенсу, — зазначив Тісл. — Тільки застудишся й по всьому.

У Рембо не було вибору. Він повільно вийшов з-під душу, знаючи, що, якщо не вийде, Тісл витягне його відтіля, а він не хотів, щоб до нього хтось доторкався. Він кілька разів витер себе рушником.

Ще трохи, і на рушнику з’являться дірки, — посміхнувся Тісл.

Рембо продовжував витирати себе рушником. Тісл спробував підштовхнути його до стільця, але Рембо ухилився. Він задкував до стільця, тримаючись обличчям до Тісла й Голта. Із цієї хвилини події розвивалися в стрімкій послідовності.

Спочатку Тісл торкнувся ножицями його голови збоку й вистриг жмут волосся. Рембо постарався стриматися, але все- таки смикнувся.

Сиди спокійно, — сказав Тісл, — інакше пораню ненавмисно.

Потім Тісл відстриг великій жмут волосся, і лівому вуху, що відкрилося, стало холодно в сирому повітрі підвалу.

У тебе тут більше, ніж я думав, — сказав Тісл, струшуючи волосся на газету. — Незабаром твоїй голові полегшає. — Газета всмоктувала воду та ставала сирою.

Потім Тісл відстриг ще, і Рембо знову смикнувся. Тісл відступив за його спину, і Рембо напружився: йому не було видно, що діється ззаду. Він повернув голову, а Тісл натиснув на неї збоку, повертаючи на попереднє місце. Рембо визволив голову різким рухом.

Тісл знову клацнув ножицями, і Рембо знову смикнувся, його волосся заплуталося в шарнірі ножиців, заподіявши біль. Усе, годі. Він підхопився зі стільця й різко повернувся до Тісла.

Годі!

Сідай.

Я більше не дозволю вам себе стригти. Якщо це так необхідно, покличте перукаря!

Зараз уже вечір і перукарні не працюють. А уніформу я тобі не дам, поки не обріжеш волосся.

Тоді я обійдуся без неї.

Ти зараз сядеш на цей стілець. Голте, приведи Шинглтона. Я довго йшов у нього на поводу. Ми швидко приведемо його в божеський вигляд, хоча в нас і немає ножиць для підстригання овець.

Здавалося, Голт був би радий піти. Рембо слухав, як він відмикає двері нагорі. Тепер усе відбувалося набагато швидше. Рембо нікому не хотів заподіювати шкоди, відчував, як його гнів зростає та виходить з-під контролю. Наступної хвилини він побачив, як униз сходами біжить чоловік, а на півпрольоту позаду нього Голт. Це був той, хто сидів коло передавача у великій кімнаті, Шинглтон. Зараз він здавався величезним і ледь не зачіпав головою лампи на стелі. Він дивився на Рембо, і той відчув себе ще більш голим.

Неприємності? — запитав Шинглтон у Тісла. — Я зрозумів, що у вас неприємності.

Ні, але неприємності в нього, — відповів Тісл. — Ти й Голт, посадіть його на стілець.

Шинглтон підійшов до Рембо. Голт, завагавшись, рушив

за ним.

Я людина покладлива, — сказав Голт Рембо. — Даю тобі вибір. Сам підеш чи тебе віднести?

Думаю, вам краще мене не чіпати. — Рембо був повний рішучості зберегти над собою контроль. П’ять хвилин — і все буде позаду.

Він рушив до стільця. За ним Шинглтон сказав:

Якийсь у тебе шрам на спині дивний. Де ти його отримав?

На війні. — Дарма він відповів на це питання.

О, звичайно. Я не сумніваюся. У якій армії? — цієї миті Рембо готовий був його вбити.

Але Тісл знову зайнявся його волоссям і таким чином відвернув від себе увагу. Довгі пасма волосся валялися на сірій мокрій газеті, прилипали до голих ніг Рембо. Обрізаючи бороду, Тісл підніс ножиці надто близько до правого ока, і Рембо інстинктивно відхилив голову вліво.

Сиди тихо, — наказав Тісл. — Шинглтоне й Голте, потримайте його.

Шинглтон торкнувся його голови, і Рембо її різко відсмикнув. Тісл ударив ножицями по бороді й уколов йому щоку.

Ісусе! — він ворухнув плечима. Ці люди були надто близько. Вони тіснили його з усіх боків, і йому хотілося кричати.

Це може продовжуватися всю ніч, — сказав Тісл. — Голте, подай зі столу бритву та крем.

Рембо знову ворухнув плечима.

Голити я не дамся. Із бритвою не підпущу нікого. Голт уже простягав Тіслові бритву. Рембо бачив, як блищить довге гостре лезо, — так блищить зброя, і це був кінець. Він утратив контроль, схопив бритву та встав, відіпхнувши їх. Він не хотів на них нападати. Тільки не в поліцейській дільниці, чорт забирай. Він хотів тільки забрати в них бритву. Побілілий від страху Голт, дивився на бритву й уже схопився за кобуру, намагаючись дістати револьвер.

Ні, Голте! — крикнув Тісл. — Не стріляти!

Але Голт уже витяг револьвер. Схоже, він зовсім недавно на цій роботі, сам не вірить у те, що в його тремтячій руці револьвер, на спусковий гачок якого він от-от натисне. Побачивши це, Рембо полоснув Голта по животу бритвою. Голт неусвідомлено вп’явся очима в глибокий розріз, кров швидко промочила сорочку та вже стікала по штанах, нутрощі випирали, немов автомобільна камера в розріз покришки. Він спробував запхнути нутрощі назад, але вони не піддавалися. Голт із легким стогоном упав на стілець, зваливши його своєю вагою.

Рембо вже біг нагору сходами. Він глянув на Тісла й Шинглтона — один стояв біля входу в камеру, інший коло стіни — і зрозумів, що вони занадто далеко один від одного і він не встигне зарізати обох: хтось напевно