Українська література » » Глибоко під водою - Пола Хокінс

Глибоко під водою - Пола Хокінс

---
Читаємо онлайн Глибоко під водою - Пола Хокінс
школі? — запитала детектив.

Марк знизав плечима і сумно всміхнувся.

— Одні батьки активніше займаються дітьми інші — менше, — сказав він.

— Коли вона вийшла з пабу, куди вона пішла? Чи своєю машиною вона поїхала?

Марк похитав головою.

— Ні, гадаю, вона рушила додому. Вона йшла в той бік.

Детектив кивнула.

— Ви не бачили її після того? — спитала вона, і Марк похитав головою.

Отже, дещо тут було правдою, дещо — брехнею, але, хай там як, детектива, здається, такі відповіді влаштували; дівчина-констебль залишила йому картку з номером, щоб він міг зв’язатися з нею, якщо пригадає ще що-небудь.

— Зателефоную, — пообіцяв він і переможно всміхнувся, а констебль здригнулася. Він замислився, чи не переграв.

Тепер він пірнув, поплив під водою вниз за течією річки, занурюючи пальці в м’яке, мулисте дно. Він туго згрупувався, а потім одним вибуховим рухом вилетів на поверхню, жадібно віддихуючись.

Він сумуватиме за річкою, але вже був готовий вирушати. Йому настав час почати шукати нову роботу, можливо, в Шотландії, а то й далі: у Франції чи Італії, де ніхто не знав, звідки він і що за події були в його житті. Він мріяв про чисту дошку, новий аркуш, незаплямовану історію.

Вибравшись на берег, він відчував, як лещата знову стискаються. Ще не вечір. Ще рано радіти. Ще залишалося дівчисько, воно ще може створити йому проблеми. Хоча, оскільки воно так довго мовчало, то не так уже ймовірно, що зараз розкриє рота. Що хочете кажіть про Ліну Ебботт, але вона надійна; слова дотримала. І, можливо, тепер, коли вона звільнилася від отруйного впливу матері, то з цієї дівки ще будуть люди.

Марк трохи посидів на березі, опустивши голову, наслухаючи пісню річки, відчуваючи сонце на плечах. Хвилювання з нього випарувалося разом з водою на спині, але залишилося натомість щось інше, хай не сподівання, але тихе передчуття, що надія принаймні можлива.

Він почув якийсь звук і подивився вгору. Хтось ішов до нього. Він упізнав її фігуру, болісно-повільну ходу, і його серце забилося швидше. Луїза.

Луїза

На березі сидів якийсь чоловік. Їй спочатку здалося, що він голий, але коли він встав, то стало видно плавки, короткі, вузькі, обтислі. Вона відчула, що помітила його, помітила його плоть — і зашарілася. То був містер Гендерсон.

Коли вона дійшла до нього, він уже обгорнувся навколо пояса рушником і натягнув футболку через голову. Підійшов до неї, простягнув руку.

— Місіс Віттекер, як ваші справи?

— Луїза, — сказала вона. — Будь ласка.

Він нахилив голову, злегка всміхнувся.

— Луїзо, як ви? — Вона спробувала всміхнутися у відповідь:

— Ви знаєте.

Він не знав. Ніхто не знав.

— Вони кажуть — вони, послухайте мене! Психологи-консультанти кажуть: у вас будуть хороші дні й погані, і ви просто повинні мати з ними справу.

Марк кивнув, але дивився вже не їй у вічі, а вона помітила, як на його щоках з’являється рум’янець. Він був збентежений.

Усім було ніяково. До того, як її життя поламалося, вона не розуміла, наскільки незручно всім, хто спілкується з людиною в жалобі. Спочатку її визнають, поважають і зважають на неї. А з часом вона починає заважати — розмовам, сміху, нормальному життю. Кожен хоче швидше здихатися товариства такої людини, щоб далі робити своє, а ти йому заважаєш, тягнеш тіло своєї мертвої дитини за собою.

— Як вода? — спитала вона, і ще дужче розчервонілася. Вода, вода, вода — ніде від неї не подінешся в цьому містечку. — Холодна, мабуть.

Він мотнув головою, як мокрий собака:

— Бррр! — і сором’язливо розсміявся.

Між ними неначе стояв слон, і вона відчувала, що повинна це відзначити.

— Ви чули про матір Ліни? — Наче він міг не чути. Неначе хтось міг би жити в цьому місті й не знати.

— Так. Це кошмар. Боже, це жахливо. Такий шок, — він замовк, а коли Луїза не відповіла, він продовжив говорити: — Е-е, я маю на увазі, я знаю, що ви і вона… — він не доказав, поглянув через плече на свій автомобіль. Він відчайдушно хотів позбутися її, бідолашний.

— Не були однодумцями, так? — підказала Луїза. Вона крутила ланцюжок на шиї, смикаючи за підвіску, синього птаха. — Так, не були. А проте…

Нічого кращого, ніж «а проте», їй на думку не спадало. «Не були однодумцями» — то теж сміховинне применшення, але не було жодної необхідності казати про це вголос. Містер Гендерсон знав про їхню давню ворожнечу, і не зійти їй з цього місця, якщо вона тут стоятиме на березі річки і вдаватиме, що незадоволена тим, що Нел Ебботт скінчила життя у ній. Луїза не могла, не хотіла кривити душею.

Тільки-но почувши, що кажуть психологи, вона зрозуміла, що це — повна дурня, і що ніколи-ніколи вже в її житті не буде гарного дня, а все ж за останні приблизно двадцять чотири години вже не раз виходило так, що їй важко було приховати переможний вираз обличчя.

— I, мабуть, «у жахливий спосіб»… — говорив містер Гендерсон. — Це дивно, але доречно звучить, чи не так? Те, як вона пішла з життя…

Луїза похмуро кивнула.

— А може, саме цього вона й хотіла. Може, якраз цього справді хотіла.

Марк насупив брови:

— Ви вважаєте, вона… що це вона сама?

Луїза похитала головою.

— Уявлення не маю.

— Ні. Ні. Ну звичайно, ні… — він замовк. — Принаймні… принаймні зараз те, що вона написала, не надрукують, чи як ви гадаєте? Книжка, над якою вона працювала, про затон — вона ж недописана, так? То її й не можна друкувати…

Луїза пронизливо глянула на нього.

— Ви так вважаєте? Я б радше сказала, що те, як вона загинула, якраз робить книжку цікавішою для видавців. Жінка пише книгу про людей, які загинули в Затоні Утоплениць, і сама теж топиться там? Я б сказала, що дехто захотів би опублікувати це.

На обличчі Марка з’явився жах.

— Але Ліна… Ліна, звичайно… вона не захоче…

Луїза знизала плечима.

— Хто знає? — мовила вона знову. — Гадаю, що роялті з книжки отримуватиме вона.

Вона зітхнула.

— Мені час вертатися, містере Гендерсоне.

Вона поплескала його по руці, і він накрив її руку своєю.

— Я дуже співчуваю вам, місіс Віттекер, — сказав він, і сльози в його очах зворушили її.

Відгуки про книгу Глибоко під водою - Пола Хокінс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: