Наречений моєї сестри - Джулія Ромуш
Я провела з Габріелем всі останні два тижні. І, мушу сказати, що це стало для мене найщасливішим часом.
Вранці, під час сніданку, коли я сиділа на веранді готелю і пила каву, то вважала, що мені шалено пощастило, що я втекла саме в його машині. Зазвичай в цей час чоловік вже йшов на робочі зустрічі, повертаючись тільки до обіду або ввечері. А я як ненормальна чекала, що він ось-ось повернеться.
Проходило якихось нещасних пів дня, а я нудьгувала як божевільна. Зате які у нас були гарячі вітання. Якби мені дали волю, я б його не відпускала ні на хвилину. Незрозуміло як, але я просто упустила з виду й абсолютно не помітила, але Габріель став моїм світом. Мені подобалося все, що між нами відбувалося і як саме це відбувалося. Гарячий і пристрасний секс, походи в театри й ресторани. Я насолоджувалася кожною миттю і не соромилася про це говорити.
Я взагалі багато розмовляла на відміну від чоловіка. Часом мені здавалося, що я йому просто скоро набридну і він таємно повідомить дядькові де я і з ким я, аби тільки побути в тиші. Але Габріель цього не робив.
Я хотіла б, щоб так було завжди, але час його ділової поїздки закінчувався.Повинна визнати, що мене це досить серйозно турбувало. Наше майбутнє ми не обговорювали, але ось уже через пару днів йому доведеться повернутися в наше рідне місто, куди я показуватися зовсім не хотіла. Мабуть, це було єдиним, що зараз пригнічувало моє життя.
Дуже часто я згадувала які відносини між нами були раніше і посміхалася від того, якою я була дурепою, коли гнівала його і лізла на рожен.А все тому, що вважала, що якщо він з Самантою, то і сам такий. Помилково вірила, що вони зроблені з одного тіста.
- Ти любиш Саманту? - Запитала якось, коли ми сиділи в ресторані. Мені було дуже ніяково ставити це питання, але більше я боялася почути відповідь.
- Ти сама знаєш відповідь, - він навіть не подивився на мене, просто продовжував розрізати м'ясо. Думаю, що Габріелю не сподобалося моє питання і він не бачив в ньому сенсу, оскільки ми все вже прояснили раніше.
Мій дядько знищив сім'ю Габріеля. Відняв у нього щось важливе і позбавив спадщини. Тепер же чоловік вважав, що прийшла його черга відняти щось у мого дядька у відповідь. І тому раніше йому для здійснення задуманого потрібна була моя сестра. Ніяких почуттів. Голий розрахунок.
І все ж, я хотіла це почути. Не здогадуватися, а знати. Тільки тому я сиділа навпроти й свердлила Габріеля поглядом.
- Ні, - нарешті він сказав те, що я хотіла почути й видихнула з полегшенням. Хотіла ще дещо запитати, але пролунав телефонний дзвінок і чоловік був змушений його прийняти.
Поки він не соромлячись і не бентежачись обговорював бізнес-питання, я колупала виделкою в тарілці й роздумувала над його словами про те, що я повинна повідомити дядькові про те, де перебуваю. Сама. Не говорити з ким, прибрехати, що поїхала до подруги й скоро повернуся. Габріель вважав, що тільки цим можна змусити мого дядька припинити пошуки.
Краєм вуха я почула, що Габріелю потрібно бути на якійсь зустрічі завтра в іншій частині країни й не на жарт захвилювалася. Адже він і словом не обмовився. Значить, не збирався взяти мене з собою?
- Ти вже й так все чула? - Немов передбачаючи мої думки, чоловік поставив запитання.
- Чула, - зітхнула, прекрасно розуміючи, що у мене немає вибору і якщо я хочу залишатися з ним, то мені потрібно повернутися додому. Це мене нічого не тримало в тому місті, але у Габріеля там було зосереджене життя: будинок, бізнес ... І навряд чи б він все це кинув заради того, щоб поневірятися по світу зі мною. Зате я ось, наприклад, спокійно могла зробити ручкою своєму сімейству і переїхати жити до Габріеля. Тільки від однієї думки про подібне на моєму обличчі розпливалася посмішка. Йому варто було мене про це тільки попросити.
- Тобі доведеться повернутися додому, - його голос звучав з натиском. Чоловік прекрасно знав, що це останнє, що я хотіла зробити, - але обіцяю, як повернуся в місто, я тебе звідти заберу. Але ти повинна приїхати до свого дядько одна і до того, як в місто повернуся я. Щоб не викликати підозр.
Після чого йому знову подзвонили й весь вечір він провів в переговорах, але мені і його обіцянки вистачало.
А я тим часом набрала телефоном дядька ...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
