Акафістник УПЦКП - Автор невідомий
Радуйся, вмістилище всіх скарбів Господніх; радуйся, роздавачу дарів духовних на користь кожному, які прийняв ти від Господа.
Радуйся, маючи ревність за православ’я, ти богомудро вправлявся у писанні божественних книг у Дубенському монастирі проти унії, що тільки з’явилася; радуйся, заради цього і братію твою богомудро спонукав на подвиг розповсюдження православних книг.
Радуйся, бо з твого благословення і за твоїм натхненням, що від Духа Святого, Острозький князь надрукував першодруковану слов’янську Біблію для утвердження вірних.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 4
Бажаючи позбутися тимчасової слави, якою турбували тебе багато православних, а заразом і різноманітних страждань від прихильників унії за любов до православ’я, надумав ти уникнути ігуменства, яке ти мав більше двадцяти років на острові Дубенському. Тому таємно залишив ти свою Хрестовоздвиженську обитель, і, щоб сховатися від бурі суєтного світу цього, прийшов ти в образі простого ченця на гору Почаївську, що з давнини сяяла світлістю численних чудес, взиваючи до Бога: алилуя.
Ікос 4
Почаївські ченці, почувши і відчувши серцем і душею переповнене в тобі джерело благодаті Божої, отче наш Іове, бо такого дуже діяльного і мудрого наставника благозволила мати Пресвята Богородиця у Своїй небесам подібній обителі, тому спільним бажанням зі сльозами зразу ж поставили тебе собі ігуменом, взиваючи до тебе:
Радуйся, граде, що стоїть на верху гори, повний високих чеснот; радуйся, скарбнице, що збагачує нас духовним бісером.
Радуйся, стовпе, що показує путь праву тим, хто хоче знайти її; радуйся, світиле, що на Україні для нашого просвіщення засяяло.
Радуйся, слідами всеблаженного Феодосія Києво-Печерського спільного чернечого житія на горі Почаївській першоначальнику.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 5
Боготечній зірці уподібнився ти, всеблаженний, сяючи благими і богоугодними ділами на горі Почаївській, заради яких багато хто приходив до тебе від гріховної розпусти; одні на потреби монастиря твого від свого майна приносили, інші ж обирали тебе духовним отцем для сповідання своїх гріхів, щоб усі, хто через тебе Богу служить і тобою на путь спасіння наставлений, сміливо співали Богові: алилуя.
Ікос 5
Побачивши тебе, ієросхимонах Досифей, ученик твій, угоднику Божий, що ти давнім отцям у своєму житії уподібнюєшся, написав нам про преславні діла і великі подвиги твої; їм же дивуючись, такими піснеспівами тебе величаємо:
Радуйся, бо ти багато років свято подвизався у тісній і темній печері на горі Почаївській таємно від людських очей; радуйся, бо ти заради богомислія один затворявся в печері іноді на три дні, а іноді на цілу седмицю.
Радуйся, бо одного разу, коли ти молився всередині неї, осяяло тебе невимовне світло і довго не переставало освітлювати суміжну з печерою церкву; радуйся, бо тоді ти нічим не годувався, тільки сльозами, що із глибини серця виливалися.
Радуйся, бо від незвичайного знеможення плоті і довгих стоянь згнило на ногах тіло твоє і відпало аж до кісток.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 6
Проповідувати бажаючи православ’я у своєму краї, всеблаженний, як на острові Дубенському, так і на горі Почаївській, ти роздавав божественні книги для навчання вірним, ще ж і друком печатати їх у своїй Почаївській друкарні ти повелів, і разом з ними архієрейські послання і багато різних молитов, щоб усі, хто читав їх і по них молився, правдиво співали Богові: алилуя.
Ікос 6
Засяяв ти як зоря, що зійшла на Українські землі, угоднику Божий, коли заради церковних потреб через панування унії був ти на соборі святих отців у богоспасаємому граді Києві, де у святій Києво-Печерській лаврі, преподобні отці якої, що спаслися від злого нашестя Батия, заснували в давнину Почаївську обитель, ти з клятвою обіцяв разом з іншими твердо і незмінно стояти у православній вірі, і ніяк і ніколи не думати про відступлення в іновір’я, і в цьому народ український напоумлювати; тому чуєш від усіх:
Радуйся, чисте дзеркало апостольських передань; радуйся, живоприємне джерело істинних кафоличних правил.
Радуйся, бо ти премудро знищував єретичне баснослів’я; радуйся, мудрий вимірителю глибин православних догматів.
Радуйся, божественний орга́не, що заграв нам спасительне вчення.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 7
Христос Господь і преблага Пречиста Матір Його, бажаючи явити на тобі, отче, невимовне провидіння Своє про святу Почаївську гору, дарували тобі силу і премудрість благоуспішно подвизатися проти найлютішого ворога твоєї обителі, зловірного боярина Андрія; бо ти примусив його справедливим судом повернути монастирське майно, повелінням його пограбоване, і його до примирення з собою і з ченцями своїми ти привів, співаючи Богові суду і правди: алилуя.
Ікос 7
Нове своє недослідиме провидіння показав Господь Почаївській обителі, коли, слідуючи твоєму бажанню, поважний боярин Федір і Єва, благородна дружина його, на свої кошти збудували на верху Почаївської гори велику і красиву церкву, щоб вмістити в ній цільбоносну стопу Божої Матері, де й ікону Її чудотворну поставив, слухаючи від усіх:
Радуйся, Тройці Живоначальної, в ім’я Якої ти сам освятив новий храм, обраний поборнику; радуйся, Пречистої Богородиці ради стопи Її й ікони Почаївської найкращий поклоннику.
Радуйся, бо, турбуючись про благоустрій обителі твоєї, ти власноручно насаджував сади на горі Почаївській; радуйся, бо заради забезпечення водою обителі і всього селища Почаївського ти сам викопав ставки́ під горою Почаївською.
Радуйся, все майно монастирське ти сам охороняв від злодіїв багаторазово вночі, і, піймавши їх, на істинну путь ти настановив їх.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 8
Дивне і чудесне житіє твоє, як і успіння твоє, преподобний отче. Бажаючи відійти від цього тимчасового життя, ти сподобився від Господа такої прозорливості, що день і годину твого відходу ти прорік за тиждень. У визначений день і годину, після Божественної літургії, тобою звершеної, ти мирно спочив у Господі без усякої болісті, не перестаючи співати Йому: алилуя.
Ікос 8
Весь народ почаївський і всі навколишні люди були у страсі, побачивши світло, що виходило від гробу твого через сім років після твого успіння, угоднику Божий, бо не розуміли, звідки і чому виходить це проміння. Тоді ти сам явився у сонному видінні митрополиту Київському Діонисію, сповіщаючи, що Бог хоче через нього відкрити святі мощі твої; почувши це, православний архієрей виголосив про тебе:
Радуйся, трудівнику добрий, бо
