Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова
Приймаю душ, дивлюся якісь безглузді відео на ютубі, а потім вимикаю світло і намагаюся заснути.
Здригаюсь, коли крізь дрімоту чую сторонні звуки в будинку. Чорт, невже сюди справді залізли злодії? Але тоді спрацювала б сигналізація!
Спросоння не до кінця розумію, що відбувається. Але потім притискаю долоню до грудей і трохи заспокоююсь.
Це Алекс повернувся. У нього є ключі.
Я виходжу зі своєї кімнати, застигаю біля сходів. Тримаюся за перила до побіління кісточок.
— Не спиш, — каже Алекс.
— Ти мене розбудив, — тихо відповідаю. Жадібно вдивляюся в його гарне обличчя. Він наче втомлений якийсь. Мабуть, погано спав.
— Я цього не хотів. Думав, завтра зустрінемось.
— Що ти тут робиш? — питаю я. У нього є своя квартира, навіщо йому батьківський будинок?
Невже Алекс через мене повернувся? Чи, може, він забув якусь важливу річ?
— Ноги самі принесли, — хмикає він. Піднімається сходами, значно скорочуючи відстань між нами.
— Зрозуміло...
— Та що тобі зрозуміло? — зариває він руку у волосся. — Тягне мене сюди. Нічого вдіяти не можу.
— Це погано?
— Та чорт його знає! Не звик я до такого. Душа мається після вчорашнього.
— У мене теж, — киваю. Поки що не смію вірити. Я наче натягнута струна, з одних нервів состою, боюся зробити крок уперед і не отримати бажаної відповіді.
Алекс уважно мене розглядає, і тільки зараз я усвідомлюю, що одягнена лише у майку та трусики. Завжди так сплю. Інстинктивно складаю руки на грудях, роблю крок назад.
— Не треба, — Алекс іде до мене.
Я упираюся лопатками в стіну, здригаюся всім тілом. Але не від страху. Від передчуття і дикого бажання.
— Ти надзвичайно гарна, — із захопленням вимовляє Алекс, а його темні очі пожирають кожен сантиметр мого тіла.
Ми одночасно тягнемося один до одного.
Тиск жорстких гарячих губ — це мій персональний рай. Моє гріхопадіння. Те, без чого моє життя здається неповноцінним і порожнім.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно