Дівчина, яку ти покинув - Джоджо Мойєс

Він вибухає сміхом. А тоді змовкає.

— Ну от. Тепер я справді не знаю, що сказати.

— Скажи: «Це буде чудово». А потім можеш додати: «Будь ласка, замовкни, Лів, доки ти все остаточно не ускладнила».

— Що ж, це буде чудово, — каже Пол. Він тримає її пальто і допомагає дівчині вдягтись, а тоді вони вдвох залишають паб.

Цього разу їхня прогулянка не минає в мовчанці. Невидимий бар’єр між ними впав — чи то від його слів, чи то від раптового полегшення, що оволодіває нею. Майже після кожної його репліки дівчина заливається сміхом. Оминаючи на своєму шляху купки туристів, задихаючись, вони сідають у таксі. І коли він опускається на заднє сидіння, притримуючи для неї дверцята, вона схиляється на його плече, вдихає його чистий чоловічий запах — і відчуває, що її голова йде обертом від такого несподіваного везіння.

Вони дістаються її кварталу, і він зі сміхом згадує подробиці їхньої зустрічі. Згадує Мо і її очевидну переконаність, що він — крадій сумочок.

— За тобою чотири фунти, — з серйозним обличчям заявляє він. — Мо казала, мені належить винагорода.

— Так, а ще Мо вважає цілком прийнятним підливати рідину для миття в напої відвідувачів, які їй не подобаються.

— Рідину для миття?

— І це змушує їх весь вечір бігати до туалету. Ось так вона вершить долі романтичних побачень у своєму ресторані. Краще тобі не знати, що вона робить із кавою тих, хто її по-справжньому бісить.

Він захоплено хитає головою.

— Мо ховає себе на цій роботі. Їй місце серед організованої злочинності.

Вони вибираються з таксі й заходять до приміщення колишнього складу. Повітря свіже, як завжди напередодні осені, холод пощипує шкіру. Вони поспішають до теплого задушливого фойє. Лів почувається трохи безглуздо. Якимось чином за минулі сорок вісім годин Пол Маккаферті припинив бути для неї звичайною людиною і перетворився на ідею, на річ. Став символом її повернення до життя. Надто значущим, як для нового знайомства.

Вона чує, як голос Мо нашіптує їй: «Вау, панночко. Ви забагато думаєте».

А потім, коли двері ліфта зачиняються за ними, вони змовкають. Із шумом і брязкотом кабіна повільно рушає вгору. Світло блимає, як завжди. Проминаючи другий поверх, вони чують далеке відлуння кроків на бетонних сходах і кілька тактів віолончельної мелодії з чиєїсь квартири.

Тут, у замкненому просторі, Лів гостро відчуває його присутність поряд, цитрусовий аромат його крему після гоління, вагу його руки на своїх плечах. Вона опускає погляд і раптом шкодує, що вбралася в цю незугарну спідницю, в це взуття з пласкими підборами. Хотіла б вона, щоб зараз на ній були туфлі з метеликами.

Піднявши очі, вона ловить на собі його погляд. Він уже не сміється. Вона бере його за руку, і він неквапно притягує дівчину на два кроки ближче до себе, схиляючись обличчям до неї — так, що їх розділяють якихось кілька дюймів. Але не цілує.

Погляд його блакитних очей повільно вивчає її обличчя: очі, вії, брови, губи — доки вона з подивом не відчуває, що вся на виду. Його дихання зігріває її шкіру, його губи такі близькі, що вона може торкнутись і ніжно прикусити їх.

Він усе не наважується поцілувати її.

Вона тремтить від знемоги.

— Ти не йдеш у мене з голови, — шепоче він.

— Приємно.

Він припадає носом до її носа. Краєчки їхніх губ торкаються одне одного. Вона відчуває вагу його тіла, і їй здається, що його ноги починають тремтіти.

— Так, приємно. Тобто ні, мені дуже страшно. Але це в доброму сенсі. Я… я гадаю, що…

— Годі слів, — шепоче він. Вона відчуває губами, як він промовляє ці слова, відчуває, як він кінчиками пальців проводить по її шиї ззаду — і втрачає дар мови.

І потім, уже на верхньому поверсі, вони цілуються. Він легко штовхає рукою двері ліфта, і вони випадають із кабіни, не випускаючи одне одного з обіймів. Потяг вирує між ними. Її рука прослизає під його сорочку на спині, вбираючи тепло його шкіри. Другою рукою вона обмацує стіну за собою, доки вдається відчинити двері.

Вони ввалюються в оселю. Не вмикаючи світла, вона відступає вглиб квартири, забувши про все, крім його губ на своїх губах, його рук навколо своєї талії. Вона так нестерпно бажає його, що її ноги підкошуються, і вона налітає спиною на стіну, чуючи, як він вилаявся собі під ніс.

— Тут, — шепоче вона. — Зараз.

Його тіло важкою масою притуляється до неї. Вони на кухні. Місяць нависає над скляним дахом, заливаючи приміщення холодним блакитним сяйвом. Щось небезпечне проникло до кімнати, щось темне, живе й привабливе на смак. Лише мить вона вагається, а тоді стягує через голову джемпер. Вона знову та, ким пам’ятає себе багато років тому, безстрашна, сповнена жаги. Вона розпрямляється, не відриваючи погляду від його очей, і починає розстібати на собі сорочку. Один, два, три — усі ґудзики розходяться, і сорочка зісковзує з її плечей, оголивши її до талії. Неприкрита шкіра напружується від дотику холодного повітря. Його погляд плавно опускається вздовж її тіла, і її подих пришвидшується. Усе навколо завмирає.

У кімнаті не чути жодного звуку, окрім їхнього дихання. Її наче магнітом притягує до нього. Вона подається вперед, відчуваючи всю силу й чарівність цього швидкоплинного моменту, і вони цілуються — тим цілунком, на який, здається, вона чекала роками і який у її уяві триває нескінченно. Вона вдихає запах його засобу після гоління, і її голова йде обертом, думки остаточно зникають. Вона вже не пам’ятає, де вони. Він м’яко відсторонюється, на його губах грає усмішка.

— Що? — Вона ціпеніє, не в змозі перевести подих.

— Ти, — він не може дібрати слів. Посмішка осяює її обличчя, і вона цілує його, цілує до забуття, доки запаморочений розум не вислизає крізь вуха, залишаючи тільки наполегливий, зростаючий гомін бажання. Тут. Зараз. Його руки стискають її, губи припадають до її ключиці. Її тягне до нього, дихання стає коротким і рвучким, серце шалено калатає. Чуття настільки загострені, що від самого дотику його пальців її проймає трепет. Їй хочеться сміятися від радощів. Він через голову зриває сорочку. Їхні поцілунки стають усе глибшими, нестерпними від знемоги. Він незграбно кладе її на кухонний стіл, і вона миттєво обвиває його ногами. Він нахиляється, задираючи на ній спідницю до талії, і