Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп

- Щоразу, коли ми з вами бачимося, ви наливаєте мені вино! – поскаржилась дівчина, змушуючи тримати глечик з напоєм на витягнутій руці. – Ваше ставлення до мене може ґрунтовно зіпсувати репутацію. Мабуть, мені краще триматися від Вашої Світлості подалі!

Її відповідь прозвучала у формі жарту, але герцог став серйозним.

- Я відкрию вам завісу моїх планів! – заявив він несподівано, і в Ліни мурашки побігли по шкірі не так від його слів, як від жадібного погляду, яким Домінік її окинув.

- Не варто цього робити, мені не ... - почала дівчина, але герцог стрімко її перебив.

- Я збираюся просити вашої руки! – промовив він, і за столиком повисла хвилююча пауза.

Вони ніби вели безмовний бій, борючись одними поглядами.

- Найближчим часом відправлю своїх людей до вашого батька! - продовжував пан Лабонт, не давши їй ні на секунду розслабитися.

Він все ж таки налив у її чашу вина і поставив перед дівчиною.

- Навіщо? – тільки й змогла видавити із себе Ліннея.

Все це було схоже на страшний сон. Вона не могла зрозуміти, що відбувається. Чому герцог пішов в атаку, та ще й у такий дивний спосіб? У кохання з першого погляду вона не вірила. Це була чергова гра, тільки цілі гри дочці генерала були незрозумілі.

- Навіщо? – повторив за нею Його Світлість. - Відповідь очевидна: ви мені подобаєтеся, я хочу, щоб ви стали моєю дружиною.

Він промовив це так просто, байдуже, наче викладав план дій підлеглим.

Белтрам Ліннея якийсь час дивилася на нього уважно, наче побачивши вперше. Наступної миті вона посміхнулася. Такими дрібницями її не залякати.

- А якщо я не хочу виходити за вас заміж? - задала вона питання, і смішки грали в її очах.

- Все ж вам доведеться змиритися! - безапеляційним тоном заявив герцог. - Я завжди домагаюся того, чого бажаю!

Ліннея дивилася в ясні очі Домініка і зазнала трепету.

"Невже, ганяючись за тигром, я розбудила дракона?" - усвідомлення прийшло яскраво, наче удар блискавки.

- Чи готові ви зруйнувати плани третього принца? - спитала вона, нарешті впоравшись з хвилюванням, що охопило.

Дівчина не сумнівалася, що загрози є цілком реальними. Тільки вона була не з боязкого десятка. Лише ще одна проблема, яка потребує вирішення. І воно вже потихеньку зріло в її геніальній голові.

- Плани третього принца, - повторив герцог і, випивши чашу вина, продовжив свою думку, - це армія сім'ї Белтрам.

Своєю відповіддю герцог ясно дав зрозуміти, що Гордор Крегаст цілком може без неї обійтися.

"Ось як! Отже, вони збираються отримати армію батька незалежно від мене! Цей хитрий інтриган уже щось задумав! - серце Ліннеї боляче стислося.

Вона більше не допустить, щоб хтось, навіть сам імператор, використовував її рідних у своїх цілях.

"Ви не отримаєте ні мене, ні армію!" - вирішила про себе пані Белтрам.

Дівчина відсунула подалі налиту їй чашу вина.

- Пане Лабонт не звик отримувати відмови?! - заговорила вона майже ласкаво, тільки в погляді промайнула сталь. – Тоді на нього чекає розчарування!

На обличчі Домініка відразу розквітла чарівна посмішка.

- Які ж ви гарна, коли злитесь! – повідомив він задерикувато. - Я завтра ж відправлю людей до вашого батька!

- Мій батько і пальцем не ворухне без моєї згоди! - усміхнулася і вона у відповідь. - Ви даремно витратите час!

- Як же мені хочеться зараз вас поцілувати! – видав Домінік, збиваючи з пантелику.

Зовсім не це Ліна очікувала почути.

- Мені пора! - Ліннея стрімко піднялася, попрямувала до виходу.

- Ще дещо, пані Белтрам, - поспішив зупинити її герцог. - Пам'ятаєте історію пані Анрі?

Дочка генерала зупинилася на півдорозі, але не обернулася.

- Якщо ваша репутація буде під загрозою, гадаю, генералу не залишиться нічого іншого, як погодитися на шлюб.

Ліннея посміхнулася. Якби вона боялася за свою репутацію, ніколи не повернулася б до столиці.

Спокійно продовживши шлях, дівчина вийшла за двері.

Вона не стурбувалася словами герцога Лабонта. Він не та людина, яка у такий спосіб добиватиметься жінки. Але навіщось він це сказав... Можливо, промацував, дізнавався про її реакцію.

- Андеш! Піджени карету! – наказала вона слугі.

Більше пані Белтрам не поспішала. Їй треба було добре обміркувати все, сказане в цій таверні.

Її природною реакцією було б попередити батька про можливих візитерів. Це перше, що хотілося зробити після суперечки з Його Світлістю. Здається, саме цього й чекає герцог Лабонт.

Його випад був для того, щоб спровокувати її подальші дії.

«Дракон підступніший за тигра буде!»