Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп
Ліннея підозрювала, що він не відчепиться просто так, тому мовчки взяла з його руки чашу і почала пити маленькими ковтками.
Так і не дочекавшись відповіді, герцог за нею випив вино. Тільки його цим було не збентежити, і наступне питання вибило пані Белтрам із колії.
- За що ви його так ненавидите? – поцікавився Домінік, уважно стежачи за реакцією дівчини.
Вона зовсім незворушно поставила чашу на стіл і з милою посмішкою повернулася до служниці.
- Улла, будь добра, принеси холодні закуски!
- Слухаюсь! - швидко відреагувала та, але йти їй зовсім не хотілося.
Цей герцог такий підступний, бідолашній весь час здавалося, що треба захистити пані.
Коли служниця віддалилася, Ліна глянула в очі Його Світлості і, не моргнувши, збрехала:
- Ви помилилися!
- Правда? – не повірив Домінік. - Я думав, всі дівчата мріють вийти заміж за принца, проводити життя в розкоші та пошані.
«Дурниця яка! - подумки відповіла Ліна. – Золота клітка зі зміями? Ні! Все це прах і тлін! Ви, Ваша Світлість, просто не бачили весняного степу! Коли мчиш на коні, і вітер обдуває обличчя. А запах трав і свободи настільки запаморочливий…»
Наступної миті вона обірвала себе, побачивши зацікавлений погляд герцога. Мабуть, її обличчі позначилися ті почуття, про які мріяла.
Вона взяла глечик і розлила вино. Взяла свою чашу.
- Ви теж хочете, щоб я вийшла заміж за принца? - запитала Ліна, однією фразою перетворившись з досліджуваного об'єкта в дослідника.
- Ні! – несподівано відповів герцог.- Гордор Крегаст для вас дрібнуватий!
- Тоді хто для мене підходящий? - усміхнулася пані Белтрам, погоджуючись з його словами.
Вони знову грали у кумедну гру. І навіть проста словесна суперечка обом приносила масу задоволення.
- Хто підходить? – перепитав герцог. – Та ви дивитесь у його очі!
Почувши останнє, Ліна не витримала і засміялась.
Її сміх був настільки заразливим, що Домінік мимоволі підхопив.
Андеш, що весь цей час стояв на сторожі, здивовано обернувся і довго дивився на панів, що сміялися.
Він подумав, що з цих двох вийшла б чудова пара. Але доля непередбачувана, і невідомо, з яких боків барикад вони виявляться.
- Вже пізно. Вам час йти! – заспокоївшись, чемно повідомила дочка генерала.
- Шкода, - все ще продовжував усміхатися герцог, дивлячись на неї так, ніби намагався запам'ятати кожну найменшу деталь. – А у нас із вами тільки з'явилося порозуміння!
- Порозуміння - складне почуття, не думаю, що його так легко досягти! – парирувала Ліннея.
Герцог піднявся.
- Що ж, я йду! Але це ви залишилися винні в тому, що я сумую!
– Хіба? - здивувалася Ліна.
До чого цей герцог непередбачуваний. Поводиться іноді як хлопчисько. Але варто уважніше придивитися і розумієш, що за цією легкістю та безпосередністю ховається хитрий хижак!
- Так! – роблено-ображено підтвердив він. - Ви мене так і не поцілували! Нічого, я ще прийду. Я наполегливий! І колись ви мене обов'язково поцілуєте!
«Ви нахабник!» – хотіла сказати дівчина, але стрималася. Присівши в поклоні, вона чемно сказала:
- Доброї ночі, Ваша Світлість!
- Якщо ти мені наснишся, я буду не проти! – з цими словами герцог покинув дворик генеральської доньки.
Ліннея деякий час дивилася йому услід.
- Пані, навіщо він приходить! – перервала хід її думок служниця. – Герцог Лабонт зацікавлений у вас?
- Навіщо? - Перепитала Ліна саму себе але, так і не відповівши, пішла в кімнати.
Ця ніч була тихою та прохолодною. За вікном пестили слух своїм співом цвіркуни. Вона довго не могла заснути, доки в голові не дозрів ясний план подальших дій.
Вранці надійшло запрошення від третього принца відвідати гарячі джерела.