Новий шанс на щастя - Оксана Мрійченко
Катя приїхала на роботу втомленою і абсолютно розбитою, але намагалася поводитися звичним чином. Наталка одразу помітила сумний настрій подруги і взялася розпитувати. Катя не хотіла розповідати. І повторювала, що з нею все гаразд. Завершивши оформлення звіту, дівчина прийшла до Петра Васильовича. І повідомила йому, що роботу зроблено.
— Чудово, Катю! — Петро Васильович повернув їй теку з роздрукованим звітом і задоволено посміхнувся. — Віднесіть його Дмитру Олександровичу. Можливо, у нього будуть якісь правки.
Катя кивнула і слухняно попрямувала до Дмитра. Привітавшись з його секретаркою Танею, дівчина попросила її доповісти про свій візит. Дмитро сам відчинив двері кабінету і вийшов назустріч.
— Добрий день, Катю, — з посмішкою звернувся він до дівчини.
— Добрий день, — Катя кивнула і протягнула йому теку. — Я зробила звіт для акціонерів. Петро Васильович сказав показати його вам.
— Так швидко? — Дмитро здивовано вигнув брову, взяв теку і ширше відчинив двері свого кабінету. — Хм… Заходьте, Катю. Подивимось ваш звіт разом.
Катя слухняно зайшла в кабінет, сплітаючи пальці рук в замок перед прямою спідницею своєї синьої офісної сукні. Залишатися з Дмитром наодинці чомусь було ніяково. А ще почало трохи крутитися в голові.
— Розповідайте, Кать, — Дмитро зайшов в кабінет слідом за дівчиною, зачинив двері і зупинився біля свого столу, відкриваючи теку.
— Перші кілька сторінок щомісячні звіти з продажів. Я зробила їх у вигляді таблиці. Якщо вам не подобається, можу переробити, — в голові закрутилося ще сильніше і Катя зробила глибокий вдих.
— Дуже добре, — Дмитро уважно вивчав вміст теки. — Мені подобаються таблиці. Переробляти нічого не потрібно.
— Далі йде порівняльний графік продажів за пів року. І звіти по наших покупцях.
— Ви чудово попрацювали. Але я не розумію, Кать, — Дмитро закрив теку і знову перевів свої чорні очі на дівчину. — Коли ви все встигли?
Катя хотіла відповісти, але не змогла. Тіло раптом стало дуже важким і млявим, перед очима попливло. А легеням чомусь стало дуже бракувати кисню. Катя похитнулася, втрачаючи рівновагу.
— Катю, що з вами?! — Дмитро сполохано підхопив дівчину, огортаючи її обома руками. — Недобре?
— Все н-нормально, — Катя неусвідомлено поклала долоні на його широкі груди, прикриті білою сорочкою. — Трохи… в голові закрутилося.
— Ви дуже зблідли. Треба сісти. Я відчиню вікно.
Дмитро відкинув теку зі звітом на стіл, допоміг Каті його обійти та обережно посадив її у своє м'яке крісло. А потім відчинив вікно і налив дівчині склянку води. Катя зробила кілька ковтків. Круговерть перед очима припинилася, але тіло почувалося зовсім виснаженим. Дмитро присів перед дівчиною на краєчок столу, стурбовано вдивляючись в її обличчя.
— Як ви, Катю? Краще?
— Так, — Катя зустріла його погляд. — Все гаразд. Я просто… не виспалася.
— Я хвалив вас вчора за швидку роботу. Але зовсім не мав на увазі, що вам треба працювати ночами. Мене цілком влаштовувало отримати звіт в середу.
— Знаю. Мені не спалося, вирішила попрацювати. Здається трохи захопилася.
— Може відпустити вас додому, щоб ви виспалися? Давайте так і зробимо, — Дмитро підхопив зі столу свій телефон. — Скажу Петру Васильовичу, що даю вам вихідний. Відпочинете гарненько.
— Це зайве. Я нормально почуваюся. І роботи багато.
— Заперечення не приймаються. Невже ви думаєте, що робота для мене важливіша за ваше самопочуття? Я хвилююся за вас, Катю.
Дмитро швидко набрав номер Петра Васильовича і повідомив йому, що відпускає Катю додому. А потім знову зустрів погляд дівчини і тихо зітхнув.
— Мені на зустріч як раз треба. Підвезти вас додому?
— Ні, я сама, — Катя повільно підвелася на ноги. — Дякую.
— Не хочу відпускати вас саму. Раптом знову погано стане? — Дмитро став похмурим. — Давайте тоді вашому чоловіку зателефонуємо. Нехай забере вас.
Катя опустила очі, насилу стримуючи сльози. Згадка про Олега боляче стиснула серце. Пустила шкірою холод. Приборкати емоції було непросто. Але Катя змогла це зробити і знову зустріла теплий погляд Дмитра.
— Не треба, Дмитре Олександровичу. Я нормально почуваюся і доберуся сама.
