Штани з Гондурасу - Євген Дудар
А якась кримська шавка ще й з-за спини гавка: «Солдаты, матросы, офицеры, адмиралы! Не присягайте Украине!.. Нет отечества великого Советского Союза — осталась его честь — малое отечество — республика Крым, Теперь ей, только ей может присягнуть на верность каждый, имеющий честь и имеющий достоинство…»
Словом, який Сава, така й слава. Яке було «отечество», така й зосталася «честь». Солдати, матроси, офіцери, адмірали, думаю, висновок зроблять. І достойно оцінять достоїнства цієї гавкотні.
Громадськість хутора Мозамбік турбує інше: безвідповідальні заяви ваших відповідальних осіб.
Ні, ні. Ми не вмішуємося у ваші внутрішні справи. І те, чого вашого Президента на зустрічах з трудящими не закидали тухлими яйцями, аналізувати не збираємося. Чи в даній ситуації «наличие» любові до Президента, чи «неналичие» тухлих яєць — нас не хвилює. Нас обурює тухла, як стара монархістська торба, позиція ваших державних мужів щодо України. Та й щодо інших незалежних держав, які виборюють свою свободу. Але Україна, як видно, вашим діячам стоїть поперек горла особливо.
Всі мають претензії до України. То вона «главный поставщик армии сахаром, не дает сахара». Ніби український народ — вічний інтендант російської армії. То Україна «не реагирует на предложение красноярцев заключить соглашение на поставку продуктов». І ті не беруть атомні відходи. То наш Президент не такий, якого хотілося б російським «політологам». То наш парламент не ті приймає рішення. То наш уряд підриває російську економіку. Виходить, якби не Україна, то російський народ жив би у суцільних «песнях и плясках». Виходить, український народ має робити те, що заманеться кожному російському двірникові. Інакше «Украина отказывается», «Украина не поставляет», «Украина замышляет»… Виходить, вчорашній «старший брат» вирішив зробити непослушного вчорашнього «молодого брата» сьогоднішнім «врагом народов» Росії. Щоб вони не лише писали транспаранти: «Ельцын! Заставь хохлов накормить Россию!» Але й сіли у танки і показали «южным сепаратистам», що таке «гордость великороссов». Бо, виявляється, за логікою «великорусского держимордия», «возрождать свое величие» має право тільки «русская нация». Честь і достоїнство може мати «только истинно русский человек». Бо тільки «истинно русский человек» може великодушно заявити: «Грешно и опасно обижать даже самую маленькую нацию…» І для підтвердження такої гуманності запропонувати переселити цю націю на полігон.
Отака, вибачте, мораль. Отака, вибачте, честь. І отаке «достоїнство».
У зв’язку з такими, як каже свинарка Астраущенко, інсинуаціями громадськість Мозамбіка вважає своїм обов’язком спитати вас, пане-товаришу коменданте:
— На який час у вас зараз переведені кремлівські куранти? На валуєвсько-романовський, сталінсько-беріївський, брежнєвсько-сусловський?
«Звезды Кремля». Куди вони спрямовують свои «лучи чучхе»? На зогрівання голодних народів Росії чи на підігрівання міжнародних конфліктів в незалежних державах?
Нові господарі вашого Кремля дуже часто заявляють про те, що «Россия не позволит». А хто «позволил» Росії пхати скрізь свого агресивного носа?
З цього приводу є дуже гарне прислів’я: «Не суньте носа до чужого проса… А подивіться, як із просом під власним носом!»
Адью!
Гаврило Хутір Мозамбік У січні 1992 року
«Ты все смогла, моя Россия…»Лист Президенту «правопреемницы»
Надвисокий пане!
Громадськість хутора Мозамбік нуртує. Після вашого указу. Яким ви взяли під юрисдикцію Росії український Чорноморський флот. І після вояжів вашого «віце» по Криму та Придністров’ї…
«Русскоязычное население» Мозамбіка в особі буфетниці Клави «выражается» однозначно: «Этих хохлов надо раскулачить давно!»
А решта, нормальне населення Мозамбіка, каже: «Якщо діяти за логікою пана Єльцина, то наша сільрада може взяти під свою юрисдикцію американський штат Онтаріо.
Бо там живе вихідець з Мозамбіка Грицько Гусак, а по-їхньому Жорж Гесс. Або — військово-повітряні сили НАТО. Бо в них служить син уродженця Мозамбіка Петра Зябки — Артур Зоббі. Тільки ж і онтарійці, і натисти покрутять пальцем біля скроні і спитають: ’’Тому голові сільради метеорит на голову не впав?»
До речі, хутір Мозамбік — не той Мозамбік, що в Африці. Це населений пункт на території України. Про що не раз згадувала світова преса. Але, судячи з отакої заяви останкінської теледами: «Состоялась пресс-конференция президента Снегу ра, но пока о ней ничего невозможно сказать, так как Снегур говорил на молдавском языке», — в Москві розуміють лише мову російську. Отож ви про нас могли й не чути. Не дай, Боже, сплутаєте з Африкою, з державою Мозамбік. Пошлете їй ноту протесту. Або ще й свого віце-Руцького.
З приводу особи Руцького, то дід Тимоха зауважив: «Кожен Гітлер має свого Скорцені».
Хто був Гітлер, ви, сподіваємось, знаєте. Фашистський диктатор. А Скорцені — фашистський головоріз.
Ще дід Тимоха запевняє, що у Руцького «нєдєржаніє». Це після того, як почув по останкіському брехунцеві, що на запитання, чому з Криму в Росію не перевозять військову техніку, Руцькой «обронил»: «Зачем из России перевозить в Россию?» Дід Тимоха запевняє, що коли людина «роняє», то це дуже неприємна хвороба.
Взагалі, дід Тимоха мозамбікський ерудит. Ось прочитав у «Комсомольской правде» статтю В. Ларіна: «Что ищет Россия в горах Карабаха?» І аргументовано відповів: «Те саме, що шукає в Криму. У Придністров'ї. У Грузії… Те, чого шукала у Прибалтиці. Конфліктів. Інтриг. Крові. Чужої… Але крові чужої не буває. То має рацію В. Ларін, застерігаючи: ’’Нас (читай, отих шукачів. — Г.) в будущем ждет большая трагедия…»
Надвисокий пане!
Громадськість хутора Мозамбік ніяк не може второпати, що таке «русский феномен»? «Русский характер»? «Русская слава»? І російське слово «исконно»?
Правда, дід Тимоха має і на це своє тлумачення: «Русский феномен» —
