Штани з Гондурасу - Євген Дудар

І дуже уже знайомі оті голоси з-під мавзолею. Про незаконність проголошення незалежності України. Про захист інтересів росіян. Про перегляд кордонів. Чужих.

Тож велеревниві поборники законів! Огляньтеся позад себе.

Чи законно обер-повія Катерина II зруйнувала Запорозьку січ і загарбані українські землі роздала своїм фаворитам?

Чи законно «вождь мирового пролетариата» підсилав в Україну своїх агентів антонових, перелицьовуючи їх на овсієнків, щоб легше обдурити український народ і швидше поневолити?

Чи законно російські більшовики потопили у крові Українську Народну Республіку?

Чи законно народ України заганяли у колгоспи, морили голодом, вивозили до Сибіру?

Чи законно Україну масово заселяли «стойкими большевиками»?

Може, хтось з приводу цього проводив референдуми?

Може, питав в українського народу, хоче він цього чи не хоче?

То чия б кричала, а чия б мовчала…

Тепер щодо захисту «русскоязычного населения».

Як ви дивитеся на те, щоб захистити «русскоязычное население» Харбіна? Приєднати Харбін до Росії?

Бо в нас, в Україні, «русскоязычники» почуваються краще, ніж будь-які язичники. Навіть корінні. І поки що захищатися треба від них.

Щодо кордонів. Може, не варто про них згадувати? Бо як потягнемо лінію поза Кубань, на Далекий схід, на Поволжя, окреслимо пів-Сибіру, де «компактно проживають наші». А там, дивися, і Санкт-Петербург українськими козаками збудований. І Москву заснував отрок князів київських…

В Україні споконвіку проживає багато неукраїнського люду. І поляки, і росіяни, і євреї, і татари, і болгари, і мадяри, і ще багато «і». Люду чесного, працьовитого. Люду, що має свою гідність і поважає гідність українців. Шана цьому людові і хвала йому!

Але живуть в Україні ще й людці. Що називають себе просто: «одесситы», «николаевцы», «херсонцы», «донетчане», «днепропетровцы», «крымчане», «львовяне», «харьковчане», та інші «овцы» і «чане». Словом, «язычники». Це ті погани, які не сповідують жодної віри. Не мають ніякої святості. Найбільше божество, якому вони моляться, — власна утроба. На цих утробників і разраховують утробники, які хочуть задушити незалежність України.

Україна ніколи не гнала зі своєї землі тих, хто прийшов до неї з миром, з добром, зі злагодою.

А тим, хто причалапкував свинячою ходою і рив свинячим рилом, достойно давала по цьому рилу. Чи воно домашнього годування, чи зайшле.

Тож давайте миром. Давайте злагодою. Давайте добром!

Давайте кожен розправимо плечі своєї незалежності. І допоможемо кожному, хто прагне волі.

Року Божого 1991-го

Строго секретно!

Враховуючи сміхолюбні і сміхотворні традиції народу, йдучи назустріч побажанням трудящого керівництва, указую:

День першого квітня іменувати Всесоюзним днем брехуна і вважати його найголовнішим державним святом нашої тисячолітньої соціалістичної батьківщини.

До участі в святі залучати найбільш відомих клоунів з урядової та парламентської самодіяльності, ілюзіоністів-комуністів. У масові сцени включати комсомольців-добровольців, актив агропромислового комплексу з тих керівників, що мають комплексне відчуття гумору й реальності.

Для того, щоб якнайширше охопити населення сміхом, паралельно з вседержавним радіо «Брехунець» і центральною газетою «Брехня» видавати галузеві газети «Соціалістична брехня», «Комуністична брехня».

Враховуючи те, що п’ять хвилин сміху заміняє десять грамів масла, дванадцять грамів м’яса, вісім грамів ікри (кабачкової), три грами горілки і т. д., і т. п., добиватися найбільше сміху на душу населення.

Ветеранам війни та праці сміх видавати у вигляді однієї банки кільки в томаті і одного плавленого сирка «Фантазія».

Для підтримки народу у постійній оптимістичній формі постійно практикувати такі гумористичні заходи:

1. Масові народні гуляння по спустошених магазинах.

2. Атракціони і гумористичні діалоги в чергах.

3. Розігрування лотереї на тему «Буде-не-буде» у приміщеннях ощадних кас.

4. Рекламувати по телебаченню зарубіжні моди і зарубіжні товари.

5. Закликати населення вкладати гроші у різні банки (крім консервних).

На масових гумористичних гуляннях заборонити оплески, вигуки «біс», «браво», «геніально». Натомість впровадити одне загальнодержавне схвалення: «Генерально!»

Зважаючи на те, що право на сміх має кожна наша людина, яка досягла віку перебудови, це право їй забезпечити: гумовими палицями, водометами, нервовопаралітичним і сльозоточивим газами, а на випадок «прохання трудящих», то й танками.

Для заохочення розвитку гумору й сатири впровадити почесні звання:

«Талановитий підбріхувач», «Відомий брехун», «Заслужений брехун», «Генеральний брехун».

І пам’ятну медаль.

На одному боці якої — зображення Генерального Президента на руках у членів президентської ради. І підпис (обов’язково на «общепонятном» языке): «Каждый сверчок знай свой шесток».

На другому боці — зображення Генерального секретаря на руках у членів Політбюро. І підпис «Чем хвалишся, на том и провалишся».

Указ вступає в дію з 2 квітня 1991 року, яке народ оптимістично, з любов’ю назвав: «Вот тебе, бабушка, и Мишкин день».

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРЕЗИДЕНТ

Москва

1 квітня 1991 року

Важкий понеділок перед страшним вівторком

Високий конструкторе!

Звертається до вас Гаврило з Мозамбіка.

Не подумайте, що я втік за кордон. Мозамбік — це хутір. На нашій славній Україні.

Поясніть мені, де на отих космічних кораблях ви чіпляєте гумку від трусів? Весь наш район труси руками підтримує. А партійний секретар каже: «Резина йде на космічні нужди…»