Мисливці за головами - Ю. Несбе

— «Рорбау Р-9», — сказав Сперре. — Калібр дев’ять міліметрів, напівавтоматичний, шість куль у магази…

— Із ним, — перебиває Г. Дюбвад, — вирушає туди, де, на його думку, знаходиться Клас Грааф. А саме — до коханки Граафа. Чи не так?

— Нам невідомо, які стосунки були у Граафа з цією жінкою. Але ми знаємо, що вони регулярно контактували, зустрічалися і що відбитки пальців Граафа знайдено у тому числі і в її спальні.

— Тобто Чикерюд вирушає за адресою коханки і стоїть зі зброєю напоготові, коли та відчиняє двері, — сказав Г. Дюбвад. — Вона впускає його у передпокій, де він її і застрелює. Потім оглядає квартиру у пошуках Класа Граафа, але його там немає. Чикерюд вкладає труп жінки на її ліжко і їде додому. І слідкує, аби зброя була під рукою скрізь, де б він не був, навіть у ліжку. І тут з’являється Клас Грааф…

— Так. Ми не знаємо, як він зумів увійти, — можливо, зламав замок. У будь-якому разі, він не зрозумів, що таким чином він активував беззвучний сигнал тривоги. А той у свою чергу запустив камери спостереження у будинку.

— Це означає, що у поліції є відеозапис того, що відбувалося далі, — останньої розбірки між двома злочинцями. А тепер — для тих, кому не вистачить терпіння знайти його в Інтернеті, — чи не могли б ви коротко переповісти, що ж там відбувається?

— Вони починають стріляти один в одного. Грааф першим робить два постріли зі свого «Глока-17». І дивним чином обидва рази не влучає.

— Дивним чином?

— Так — з близької відстані. Грааф — усе-таки колишній боєць командос.

— Тобто він влучає у стіну?

— Ні.

— Ні?

— У стіні над узголів’ям ліжка жодних куль не знайдено. Він потрапляє у вікно. Навіть, скажімо так, не у вікно, оскільки вікно було відчинене навстіж. Він стріляє за вікно.

— За вікно? А звідки це відомо?

— Ми знайшли пістолетні кулі на вулиці.

— М-м?

— У лісі за будинком. У дуплянці для сов, яка висіла на дереві. — Сперре криво посміхнувся, як людина, яка намагається не хизуватися власним успіхом.

— Розумію. А далі?

— Чикерюд відкриває вогонь з пістолета-кулемета «Узі», який він про всяк випадок тримав у своєму ліжку. Як показують відеозаписи, кулі потрапляють Граафу у пах та живіт. Він випускає пістолет, але піднімає його і встигає зробити третій, і останній, постріл. І влучає Чикерюду в лоба, над правою бровою. Але все не так, як ми звикли бачити в кіно, — що постріл у голову провокує моментальну смерть. Чикерюд встигає випустити ще одну кулеметну чергу, перш ніж помре. І вона відніме життя у Класа Граафа.

Запала довга тиша. Режисер, видно, показав Одду Г. Дюбваду один палець, що означало, що за сценарним планом лишилася одна хвилина і час підбивати підсумки й закруглятися.

Одд Г. Дюбвад відкинувся на спинку стільця, цього разу із полегшенням.

— Тобто КРИПОС не має сумнівів, що все відбувалося саме так?

— Ні, — сказав Сперре, твердо дивлячись на Г. Дюбвада. Потім розвів руками: — Але ясна річ, що завжди лишаються певні сумніви стосовно окремих моментів. Дещо насторожує. Ось, наприклад, судмедексперт відзначив у своєму висновку, що температура тіла Чикерюда впала дивовижно швидко — так що, встановлюючи її за звичайними розрахунковими таблицями, він сказав би, що той загинув майже на добу раніше. Але поліцейські повідомили, що на момент їх прибуття вікно за ліжком було відчинене навстіж. А той день був якраз першим морозним днем в Осло. Подібні дивні подробиці виникають постійно, вони лежать у самій природі нашої роботи.

— Так, і хоча на відеозаписі самого Чикерюда не видно, але кулю, що потрапила йому в голову…

— …випущено з того самого пістолета «Глок», з якого стріляв Грааф, саме так. — Сперре знову посміхнувся: — Технічні докази тут, як висловлюється преса, більш ніж переконливі.

Г. Дюбвад відповів такою ж широкою посмішкою і почав складати папери перед собою, сигналізуючи про завершення першої частини програми. Тепер лишилося подякувати Бреде Сперре, спрямувати свій погляд в об’єктив і запропонувати публіці наступну тему: новий раунд обговорення державних дотацій сільгоспвиробникам. Але раптом Г. Дюбвад завмер з напіввідкритим ротом і опущеним поглядом. Підказка у навушник? Він щось забув?

— І вже насамкінець, Сперре, — промовив Г. Дюбвад, спокійно, незворушливо, відпрацьованим тоном. — Що вам, власне, відомо про ту вбиту жінку?

Сперре здвигнув плечима:

— Не так уже й багато. Як я сказав, ми вважаємо, що вона була коханкою Граафа. Один із сусідів каже, що бачив, як той заходив і виходив від неї. Кримінального минулого у неї немає, але за допомогою Інтерполу ми з’ясували, що багато років тому вона вплуталася в історію з наркомафією, коли жила з батьками у Суринамі. Вона була подругою одного тамтешнього наркобарона, але коли того було вбито групою нідерландського спецназу, вона допомогла знайти інших учасників банди.

— А її, виходить, не засудили?

— Вона тоді була неповнолітньою. І вагітною. Влада вислала всю родину на батьківщину.

— А саме в…

— Данію. Там та жінка відтоді і жила — наскільки нам відомо, тихо й мирно. Поки три місяці тому не приїхала в Осло.

І ось — трагічний кінець.

— Так. І на завершення ми дякуємо Бреде Сперре. — Окуляри знято, погляд знову спрямовано у камеру номер один. — Чи повинна Норвегія вирощувати власні помідори за будь-яку ціну? У «Вечірній редакції» на нас чекає зустріч із…

Картинка на екрані згорнулася і згасла — я натиснув на пульті кнопку «off» великим пальцем лівої руки. Зазвичай я роблю це правою рукою, але тепер вона була зайнята. І хоча вона вже геть затерпла, я ні за що у світі не хотів нею ворушити. Бо на ній лежала найпрекрасніша з відомих мені голова. Голова повернулася до мене, і рука відвела ковдру, що заважала бачити мене.

— Ти справді спав з нею поряд у ту ніч, після того як застрелив її? Просто у неї на ліжку? Яка у нього, ти кажеш, ширина?

— Сто один сантиметр, — відповів я. — Згідно із каталогом «ІКЕЇ».

Величезні сині очі Діани втупилися у мене, повні жаху. Але — якщо я не помилявся — був у них і певний захват. Вона була у тонюсінькому негліже від Іва Сен-Лорана — прохолодному на дотик, коли воно ледь торкалося мене, і гарячому, як вугілля, коли я притискав його до її тіла.

Вона піднялася на ліктях.

— Куди ти їй вистрілив?

Я простогнав, заплющивши очі:

— Діано! Ми ж, здається, домовлялися не говорити про