Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко
Субота
Олексій
- Льоша…
- Що, моя люба?
- Тут така справа... Я в кімнаті у Шури виявила дещо... - Мар'яна якось дивно поводиться. Була б не ветеринар, припустив би, що знайшла у дітей мишу, не знаю… вужа… хоч не сезон. Але її таким ніяк не пробити. Але Мар'яна продовжує поводитися дуже дивно. - Я дітей з нянею відправила до гостьового будиночка і викликала Фролова.
– І як воно виглядає? - я вже трохи нервую. Але все ще чекаю на якісь жіночі проблеми.
- Як граната Ф-1. Бойова. На ліжку Шурки.
- Господи, Мар'яно! Ти… почекай, звідки ти знаєш, як виглядає бойова граната?
- Льоша, маючи трьох старших братів...
Я раптово завмираю, наче час зупинився. Граната Ф-1... Мої думки моментально переносяться до тієї кімнати, де Мар'яна виявила це страшну знахідку. Що це може означати? Як вона опинилася у нас удома? У голові миготять найкошмарніші думки, але я намагаюся зберегти спокій.
До мене нарешті доходить… Схоплююсь і несусь у кімнату доньки, на ходу наказуючи Мар'яні залишатися у вітальні.
На ліжку справді лежить Ф-1 і виглядає як бойова.
Якого біса діється в моєму будинку?????
Спускаюся до вітальні, намагаючися взяти себе в руки. Можливо це чийсь дурний жарт.
Влітає Фролов.
- Льоха??? – мабуть, Мар'яна вже змалювала йому ситуацію.
- Ходімо зі мною.
Підіймаємося у кімнату дочки.
- Ф-1. Діємо за протоколом, — у Фролова жодних емоцій. Пішла робота. На мені усі домашні. З рештою розуміється він.
Спускаюся вниз.
- Мар'яно, йди до дітей у гостьовий будиночок, будь ласка.
- Добре.
Мені подобається, що моя дівчинка не закочує істерику і не обурюється.
Приїжджає спецпідрозділ і сапери, як годиться. Підтверджують, що це бойова граната.
Звідки? В моєму будинку??!!
Фролов перевіряє камери відеоспостереження та погнав усіх хлопців не детектор.
Після оформлення всіляких папірців та підписання протоколів збираємось із Сивим та Фроловим обговорити ситуацію.
- Поки що розглядаються три варіанти: Напад на Тигрова, підстава Фролова та хуліганство. - Сивий коротко описав ситуацію.
- Варіанти справді серйозні та поки що це основні, – відповідає Фролов. - Напад на твій будинок, Льоха, може бути пов'язаний із бізнесом. Причини особистого характеру також розглядаємо. Не виключено також, що копають під мене. Якщо з моїм основним клієнтом щось трапиться, моєму бізнесу кінець. Та й хуліганку ніхто не скасовував.
- А до весілля залишився лише тиждень. - Нагадую я.
- Ти не думаєш над варіантом перенести весілля? - закидає вудку Фролов.
- Однозначно – ні. Це навіть не розглядається! Зміцни охорону, візьми людей з боку. Роби все, що завгодно. Але весілля буде!
Мар'яна
Двійнята надто тихі повернулися з прогулянки та одразу втекли до кімнати Шурки. Про всяк випадок вирішила перевірити. Не люблю коли діти та й звіри раптом стають занадто тихі. Саме так усі капості від братів і починалися завжди.
Що ж, передчуття мене не обдурили, з прогулянки діти принесли нову «іграшку». І ця іграшка щось дуже мені нагадує Ф-1. Свого часу мене братики муляжем такий налякали до півсмерті та тоді ж й розповіли, як відрізнити бойову від навчальної. Сподіваюся, що це просто якісний муляж. Але нічому не дивуюся вже.
- Санько, Шурко! Бігом униз, щось покажу! - вибрала момент, коли діти поклали «іграшку» на ліжко і відволіклися. Відправила СМСку Фролову та спустилася вниз. Дістала відерце морозива і відправила дітей з нянею в гостьовий будиночок, а сама бігом до Льошки. Він у своєму кабінеті папірцями займався. Не хочеться, звичайно, виглядати повною дурницею, але й ризикувати життям дітей не буду. Повідомляю Льошку про свою знахідку.
Цілком природна реакція спочатку — не сильно він мені й повірив. Але хоч не став сміятися та сперечатися, пішов перевірити. З кімнати Шурки Льоша вийшов майже відразу і відправив мене до дітей у гостьовий будиночок. Сперечатись із ним не стала, розуміючи, що зараз краще під ногами не крутитися. Піду їсти морозиво з дітьми.
Няня Ірина Дмитрівна — приємна жінка похилого віку, з двійнятами від самого їх народження. Так і кочує з ними від дому до дому, діти її люблять і слухаються. Реакції на подію у неї жодної, тільки ойкнула: «Як же я пропустила?!» І все! Оце витримка! Напевно, із сімейством Тигрових по-іншому не вийде.
Льошка притягує проблеми крутіше за моїх братиків. Та, здається, я до цього починаю звикати. Чи злякалася я? Ну якщо тільки за двійнят. Льошка був в іншій частині будинку. Про себе я подумати не встигла.
Олексій
Фролов рве та метає. Не заздрю я його хлопцям. Навіть якщо ніхто з них не до чого, це не просто прокол, це вже заліт. Він із них сім шкур спустить у прямому та переносному значенні.
Але й мені на очі боїться траплятися. І правильно робить, сказати що я злий, це просто ні про що. Я в сказі та... в жаху! Двійнята, Мар'яно, і ще не народжена дитина, всі могли постраждати! Дізнаюсь, хто підкинув гранату – уб'ю сам. Схоже, Сивий саме цього й побоюється. Тому що у нас у будинку тепер ще й спецпідрозділ чергує. Мати його!
- Тренування сьогодні не буде? - запитую Фролова, який вкотре відвідав мою кухню в пошуках кави.
- Льоха, я вражаюся твоєму спокою!
- Міха, я довірив свою сім'ю професіоналам. І, сподіваюся, не розчаруюсь, — кажу спокійно, але Фролов дуже добре мене знає.
- Я зрозумів, Льох. Я з усім розберусь.
- Постарайся, — я розмовляю з Фроловим жорстко. Але така ситуація. Потім, коли все закінчиться, посидимо, вип'ємо та розслабимося. А зараз його робота – безпека моєї родини.
Фролов випиває свою каву і йде перевіряти периметр.
День добігає кінця. До весілля залишився тиждень.