Як Не вийти заміж за бога - Катаріна Рейніс
Знизавши плечима, прийняла з рук красуні невелику підвіску у вигляді пір’їнки на золотому ланцюжку. Тонка робота. Дорога! Цікаво, ким працює цей клієнт, якщо зміг дозволити собі таку красу? Придивившись, зрозуміла, що підвіска й справді зачарована. Такий собі оберіг. Не знаю, як від небезпеки, а от від дрібних неприємностей захистити зуміє.
- Ну? – у нетерпінні підганяла білявка. - Що там?
- Він не збрехав, - винесла свій вердикт, опускаючи подробиці. Навіщо розчаровувати людину? - Це справді оберіг ...
Але мене здивувало не це. А те, що магія, якою була оповита підвіска, видалася якоюсь знайомою. І де я могла її раніше бачити? Можливо, випадково помітила, коли Майстра переслідувала минулого разу?..
- Він, мабуть, дуже багатий… - закинула вудку, відзначивши, як дівчина напружилася. Конкуренції боїться чи що? – Твій клієнт!.. Раз зміг собі дозволити такий дорогий подарунок.
- Дуже! – захопливо вигукнула блондинка. – Більше того, він близький до вищих чинів нашої країни. Сам король із ним рахується!..
Навіть так?.. Моєму подиву не було межі. Не пригадую, щоб татко з кимось справді рахувався. Хіба що з деякими міністрами...
- До речі, - повернула до реальності нова знайома, - саме сьогодні він повинен до мене зайти! Цзин просила підготуватися якнайкраще… Принеси мені з шафи оту сукню! Червону, зі срібною вишивкою…
«А ось і він, мій шанс!»
В одному з особняків Пальмари
- Як тривають приготування? – спокійний мелодійний голос розрізав тишу великої кімнати, стіни якої приховували величезні стелажі з книгами. Чоловік сидів за робочим столом біля вікна, коли його співрозмовник упевнено ввійшов усередину.
- Все за планом! – скрипуче відзвітував гість, виблискуючи задоволеною усмішкою. - Ритуал пройде вчасно. Впевнений…
- Минулого разу ти також був впевнений! – нагадав про невдачу його покровитель. – І що зрештою?.. Твій обов'язок врахувати всі можливі варіанти розвитку подій та довести ритуал до логічного завершення. Будь ласка, не зіпсуй все!
- Слухаюсь! – побожно вклонився чоловік. – Ще накази будуть?
- Так! - зловтішна посмішка розповзлася зморшкуватим обличчям. - Повертатимешся, приведи до мене найкращу дівчину… Свавнір зголоднів!
