Як Не вийти заміж за бога - Катаріна Рейніс
- І що тут дивного? - уточнила, ні на що більше не сподіваючись. Руки опускалися, нехай я й намагалася «тримати» обличчя. Пройшов ще один тиждень, і нічого! Даремно витрачений час ще більше тиснув, не дозволяючи ні на мить розслабитися.
- А то, - фиркнуло дівчисько, - що до цього Магда завжди прощала Гарику його зради та п'яні витівки. Щось явно змінилося, хіба ні?
- Угу! – важко зітхнула. - Терпіння скінчилося!.. Послухай, Коро, я зараз тобі дещо розповім, а ти подумаєш, можливо, доводилося бодай краєм вуха чути про подібне. Добре?
Мала згідно кивнула, з цікавістю поглянувши на мене. Хороша дівчинка, тямуща, спритна. Шкода тільки, що допомогти їй нічим не можу…
Кора виявилася сиротою, яку підкинули до одного з борделів тіньового кварталу. В принципі, це доволі часте явище у нашому світі, особливо якщо її матір'ю була жінка з низів. Так вже повелося, щоб не годувати зайвий рот, хлопчиків залишають біля дверей притулків чи робочих будинків, а дівчаток підкидають під борделі. Найчастіше там вони і залишаються, торгуючи тілом, до самої смерті. Зважаючи на те, що робота цілителя дорога, а дітей підкидають регулярно, живуть такі дівчатка не довго. Звідки знаю? Все від того ж Делвіна. І взагалі, відколи я потрапила до Темного кварталу, моя впевненість похитнулася, а світогляд надто сильно змінився. Життя більше не здавалося таким радісним і безтурботним, а пригоди такими ж веселими. Шкода тільки, що змінити світ неможливо!
Подібна доля чекала й на Кору. Ще кілька років, і її продадуть першому клієнту, а поки що, щоб відстрочити страшну долю, дівчинка щодня добувала гроші крадіжкою.
- Що ти чула про "Око Нарой"? - запитала, ні на що не сподіваючись. - Це щось на кшталт магічної зброї, здатної знищити все живе в радіусі кількох сотень сажнів.
Мала задумалася на кілька хвилин, смішно бовтаючи ногами. Сподіваюся, я не налякала її! Хоча, враховуючи, де Кора живе, навряд чи знайдеться хоч щось, що по справжньому злякає її у найближчому майбутньому.
- Ні про яку зброю нічого не чула, - розбила останню надію нова знайома. – Але, одного разу до пані Цзин приходив багатий чоловік, неприємний такий, і голос… скрипучий, немов хто хвіртку давно не змащував. Він вихвалявся, що скоро стане дуже значущою людиною, навіть більше, аніж зараз. Говорив, що скоро слабкого короля приберуть, а його пан одноосібно правитиме усією Талласією...
Я мимоволі задихнулася, розуміючи, що через власну дурість мало не проґавила важливу інформацію. А що якщо це і є той самий чоловік? Чи його спільник? Чи хоча б той, хто знає того самого спільника? Серце збилося з ритму, переходячи у галоп.
- Чому раніше не сказала? - накинулася на здивовану моїм виразом обличчя дівчинку. Впевнена, зараз я виглядала трохи божевільною.
- Я тоді не надала цьому значення… - знизала тендітними плечима Кора. - У нас знаєш, як багато клієнтів після кухля бражки розповідають про свої найближчі плани у завоюванні світу? Та далі розбитого корита ще ніхто не просунувся.
- Ти зможеш показати мені цього чоловіка? - схопила дівчинку за руку, ледве стримуючи себе, щоб не зірватися з місця і не потягти її до того борделя негайно.
- Думаю… так, - затнулась маленька злодійка. – Але спочатку варто дізнатися, коли він знову прийде. Чи, можливо, хочеш влаштуватися до нас на постійне місце роботи?
Шок!.. Гучно розсміявшись, Кора схопилася і помчала геть, прихопивши заздалегідь відкладені гроші.
Що ж, можливо, це ще не шанс зловити майстра, проте хоча б крихітна надія, що рано чи пізно я отримаю той самий шанс. Подивимося! Надія, як кажуть, помирає останньою!
Якщо вам сподобалася історія, додавайте її у скарбничку, підписуйтеся та залишайте свої відгуки. Буду щиро рада кожному новому члену нашої маленької фентезійної родини! Приємного читання!
З повагою, Автор!
