Випадковий свідок - Мерайя Д Рок

                - Домовласниця, як і у випадку з квартирою Аннет Мейнсфілд, Сара Монінг, ми можемо…

                - Вона в нас, їй висунуто звинувачення в сприянні злочину. – сухо відрізав Колін.

                - Тобі підемо довгим шляхом. – не виказуючи свого здивування, промовив Блек. – Опитаємо сусідів. Їх в тому будинку менше, ніж в іншому, він майже порожній… Але на поверсі я бачив пару житлових квартир…

                - Слід перевірити договори оренди. – задумливо промовив Колін. – Є якийсь офіс?

                - Доглядач є. – кивнув Блек і підкликав когось із своїх підлеглих, попросивши принести потужні ліхтарі, аби знайти кулі. – Буде зранку. Думаю, всі договори в нього в кабінеті.

                - Він не живе в будинку? – запитав Колін, придивляючись до парковки, куди вони повільно йшли. – Зазвичай доглядач живе там, де працює…

                - Це – маленьке містечко, детективе. – гмикнув сержант. – Дивно, що взагалі хтось знімає квартири тут… Ми вимираємо… Я маю на увазі містечко в цілому… Молодь їде геть, старі… Старі йдуть, а ми лишаємось. Кажуть, ще трохи – і все, містечко наше вимре, перетвориться на оті порожні поселення-привиди, де навіть посуд стоїть там, де його лишили колишні власники.ю Як думаєте, про Девілс-Крік вигадуватимуть страшні легенди?

                - З такою назвою… Я гарантую, що будуть. – пирхнув Колін і засміявся. – Тут без варіантів, сер! «Одної темної ночі з озера вийшов диявол, у-у-у…» – замогильним голосом промовив він, і сержант Блек розреготався вголос.

                В такій дружній атмосфері вони і оглядали паркову, в пошуках куль і гільз. Колишні розбіжності розчинилися, і Колін подумав, що, в принципі, сержант Блек – доволі приємний чоловік, який просто застряг в болоті маленького містечка з його гнітючою атмосферою застою і депресії.