Вітчим для падчерки - Віта Кросс
Глава 33. Кевін.
- Скільки вам можна казати? Не буду я це чортове желе, - пробурчав дід в черговий раз змушуючи медсестру терпляче видихнути.
- Містере Мітчелл, вам не можна зараз запечену качку, - дівчина марно намагалася стояти на своєму, але сперечатися з людиною, яка останні сорок років являється директором великої компанії марно.
Я прилетів два дні тому. На завтра призначено операцію з шунтування серця і дід на нервах вирішив вивести і весь медичний персонал і мене за одне. Слава Богу страшне позаду, але тим не менш розслаблятися рано. Я ніколи раніше ще не відчував стільки тривоги. Дід - моя єдина сім'я, не рахуючи родичів по лінії батька, але тих я бачив в житті всього кілька разів. Вони не прийняли того факту, що дід зібрався залишати сімейну фірму мені, тому приїжджали тільки на Різдво і то з наміром дізнатися чи не поміняв він свого рішення. Тому поки я летів сюди, відчув весь спектр емоцій, що вивертали душу
- Якщо не запечена качка, значить нічого! - відштовхнувши від себе піднос з желе, пробурчав недбайливий пацієнт.
Витримці медсестри можна тільки позаздрити. Забравши піднос з ліжка, вона кивнула і вийшла з палати, залишивши нас наодинці.
- Ну ось, ти бачиш що відбувається? - продовжив обурюватися дід, тепер уже направляючи свій гнів на мене через брак інших докторів поруч.
- Вони як краще намагаються, - зітхнув я.
- Як краще буде, коли я відійду в інший світ знаючи , що мій онук має жінку, родину, і дах над головою, а не коротає вечори як я, в повній самоті.
- В який світ ти зібрався? - нервово знизавши плечима, я відійшов до вікна. Прилади видавали противний писк не даючи забути про загрозу ситуації і загострюючи нерви, які і так були на межі. - Не говори дурниць, дід.
- Я дивлюся правді в обличчя, Кевіне. Не дивлячись на мій бойовий дух, тіло моє вже давно потребує капітального ремонту, який в моєму віці загрожує несправної поломкою.
- Діду...
- Ні, Кевіне, вистачить. Я наслухався твоїх пісень сповна. Завтра вранці прилітає мій адвокат і я внесу корективи в заповіт. Якщо ти не одружишся протягом трьох місяців, компанія піде Мартіну.
Навіть якщо б зараз з неба впала літаюча тарілка, вона б не справила такого ефекту, як слова діда. Я різко обернувся і встромив погляд в покреслене зморшками обличчя.
- Це жарт такий?
- Я схожий на Чарлі Чапліна? - з викликом відповівши на мій погляд, Мітчелл старший навіть оком не повів. - Я прекрасно розумію, що тебе влаштовує жити так, як зараз. Після того, як ти отримаєш в повне розпорядження фірму тобі буде зовсім не до сім'ї. А після сорока років шанси одружитися прирівнюються практично до нуля. У тебе все є, а потім буде ще більше. Тому я прийняв кардинальне рішення. Або ти одружуєшся, або залишаєшся зі сраним мільйоном доларів у спадок і на цьому все.
Знаєте то відчуття, коли зашморг на шиї затягують? Позбавляють кисню і тиснуть на сонну артерію, щоб добити остаточно. Я відмовлявся вірити в почуте. Невже важливіше укласти якийсь довбаний фіктивний шлюб, ніж залишити фірму здатній утримати її на плаву людині?
- Мартін не впорається. Він і з мережею своїх закусочних ледве кінці з кінцями зводить, а ти хочеш вручити йому світову компанію?
- Не хочу. І я знаю, що ти не дозволиш цьому статися. Адже правда, Кевіне? У тебе є прекрасна можливість одружитися хоч зараз, але ти вперто тягнеш кота за хвіст.
Ось воно що. Тисне на найболючіше. Адже знає як я відношуся до компанії. Я працюю в ній з того самого моменту, як закінчив університет, і знаю кожного великого кліента в обличчя. Скільки договорів було укладено з моєю допомогою, скільки грошей зароблено! Дід знає, що для мене непросто буде відмовитися від справи всього нашого життя і пішов ва-банк.
- Ти хочеш, щоб я одружився на Елізі? - насилу вичавив з себе.
- Саме так. Кращої партії для тебе не знайти!
- Але вона ..
- Не хочу нічого чути, - грубо перебиває, виставивши вперед долоню, - Я досить ситий твоїми безглуздими відмовками. Ніяких доказів у тебе проти неї немає.
Я стиснув зуби, намагаючись не видати роздратування і злості. Так, у мене дійсно на неї нічого немає. Я найняв потрібних людей, щоб змогли хоча б щось накопати, але поки порожньо. Ця змія вміє прикидатися ідеальною. Ані проблем з податками, ані особистих скелетів, викопавши які можна було б влаштувати скандал і ткнути дідові хоча б одною негативною якістю.
- Значить, у мене три місяці на те, щоб одружитися?
- Ні дня більше!
Повітря шумно покинуло мої легені. Ніколи не відчував себе таким зв'язаним по руках та ногах.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно