Шовкопряд - Джоан Роулінг

— У тебе виходить дуже зв’язна версія,— сказав Страйк.

— Але ти не віриш?

— Вона — моя клієнтка,— відповів Страйк.— Мені платять за пошук інших варіантів.

— А вона тобі не казала, де раніше працювала? — спитав Анстис із виглядом людини, яка розігрує козир.— У Гей-на-Ваї, до одруження?

— Кажи,— з легким острахом мовив Страйк.

— У свого дядька, м’ясника,— повідомив Анстис.

Страйк почув, як за дверима Тимоті Корморан Анстис знову тупає вниз сходами і кричить, мов навіжений, через якесь нове розчарування. Вперше за час їхнього неприємного знайомства Страйк відчув справжнє співчуття до малого.

24

All well bred persons lie—

Besides, you are a woman; you must never speak what you think...

William Congreve, Love for Love[29]

Тієї ночі Страйкові сни — після великої кількості пива, після розмов про кров, кислоту й мух — були дивні та бридкі.

Шарлотта виходила заміж, і він, Страйк, біг до моторошного готичного собору, біг на двох здорових ногах, бо знав, що вона щойно народила дитину, і він має ту дитину побачити, врятувати. Ось вона, Шарлотта: стоїть посеред порожнього темного собору, сама біля вівтаря, намагається вдягнути криваво-червону сукню; десь тут — може, у холодній ризниці — лежить його дитина, гола, безпорадна, покинута.

«Де вона?» — спитав Страйк.

«Ти її не бачиш. Ти її не хотів. Крім того, з нею щось не те»,— відповіла Шарлотта.

Боячись того, що побачить, Страйк заходився шукати дитину. Нареченого ніде не було видно, але Шарлотта під густою червоною вуаллю була готова до весілля.

«Облиш її, вона бридка,— холодно сказала Шарлотта, відштовхнула його і самотою пішла від вівтаря — проходом між лавами до далеких дверей.— Ти її знайдеш тільки навпомацки! — гукнула вона через плече.— Я не хочу, щоб ти її мацав... Ти врешті-решт її побачив. Про це треба буде написати,— додала вона вже здалеку, перетворюючись на червоний клаптик, що тріпотів у світлі відчинених дверей,— у газетах...»

І Страйк несподівано прокинувся в ранковому мороці, з відчуттям сухості в роті й зі зловісним болем у коліні — попри те, що вночі відпочив. Ніби льодовик, уночі на Лондон наповзла зима. Знадвору його вікна вкрив іній, і температура у квартирі — з її погано припасованими вікнами і відсутністю будь-якої ізоляції з боку даху — сильно знизилася.

Страйк піднявся і потягнувся по светр, який лежав у ногах. Коли почав прилаштовувати протез, то виявив, що коліно після поїздки до Гринвіча аж рознесло. Вода в душі нагрівалася дуже довго; він виставив термостат на максимум, побоюючись, що вода замерзне і труби порозриває, і тоді в квартирі стане холодно, ще й доведеться платити сантехніку. Витершись, Страйк знайшов у коробці на сходах старі спортивні еластичні бинти і перебинтував коліно.

Тепер він знав, звідки Геллі Анстис дізналася про весілля, так чітко, ніби всю ніч обмірковував цю загадку. Дурістю було не здогадатися набагато раніше. Його підсвідомість знала заздалегідь.

Помившись, одягнувшись і поївши, Страйк спустився вниз. Визирнувши у вікно, він побачив, що дошкульний холод розігнав журналістів, які вчора чекали на його повернення. По вікнах пльопала сльота. Страйк повернувся до приймальні й сів за комп’ютер Робін. Ввів у пошуковик слова: Шарлотта Кемпбелл яго росс весілля.

І швидко отримав безжалісні результати.

«Татлер», грудень 2010. На обкладинці Шарлотта Кемпбелл перед своїм весіллям з майбутнім віконтом Кроєм...

— «Татлер»,— уголос промовив Страйк у приймальні.

Про існування журналу він знав лише тому, що у світській хроніці там писали про Шарлоттиних друзів. Іноді вона його купувала і демонстративно читала перед Страйком, відпускаючи коментарі щодо чоловіків, з якими спала чи в чиїх особняках вечіркувала.

А тепер вона на обкладинці різдвяного випуску.

Навіть обгорнуте еластичним бинтом, коліно голосно протестувало, поки Страйк спускався металевими сходами під сніг з дощем. Біля каси газетної крамнички була ранкова черга. Страйк спокійно оглядав полиці з журналами: на обкладинках дешевих були зірки серіалів, на обкладинках дорогих — зірки великого екрана; грудневі випуски майже розібрали, хай навіть був ще тільки листопад. На обкладинці «Воґу» — Емма Вотсон («Суперзірковий випуск»), на обкладинці «Мері Клер» — Ріанна («Гламурний випуск»), а на обкладинці «Татлеру»...

Ідеальна біла шкіра, чорне волосся, відкинуте з високих вилиць, великі ліщиново-зелені очі з іскорками кольору жовтого яблука. У вухах — два величезні діаманти, ще один — на руці, піднесеній до обличчя. Серце відчуло тупий важкий удар, але поглинуло його без жодного сліду для світу. Страйк узяв журнал — останній на полиці — заплатив за нього і повернувся на Денмарк-стріт.

Була за двадцять дев’ята. Страйк зачинився в кабінеті, сів за стіл і поклав перед собою журнал.

IN—КРОЙ—ABLE![30] Учорашня бунтарка — завтрашня віконтеса: Шарлотта Кемпбелл.

Заголовок ішов просто по лебединій шиї Шарлотти.

Вперше Страйк дивився на неї після того дня, коли вона вчепилася йому в обличчя в цьому-таки офісі й утекла від Страйка просто в обійми високошановного Яго Росса. Мабуть, фотографії сильно ретушують. Її шкіра не могла бути настільки ідеальна, а білки очей — такі чисті, але більше нічого не було прикрашено: ані вишукані риси обличчя, ні величину діаманта (тут Страйк був певний) на її пальці.

Страйк почав повільно гортати журнал і дійшов до статті. Фотографія на цілий розворот: Шарлотта, дуже струнка, в осяйній сріблястій сукні до п’ят, стоїть у довгій галереї, завішаній гобеленами; поруч спирається на картярський столик Яго Росс, схожий на п’яного песця. Ще фото: Шарлотта сидить на старовинному ліжку з балдахіном, сміється, відкинувши голову; біла колона шиї виростає з коміра прозорої кремової блузки; Шарлотта і Яго у джинсах і гумових черевиках рука в руці гуляють парками майбутнього свого маєтку з двома джек-расселами; Шарлотта стоїть на вітру на мурі замку, озираючись через оповите вікторіанського шотландкою плече.

Понад сумнів, Геллі Анстис гадала, що недаремно заплатила за це чотири фунти і десять пенсів.

Четвертого грудня цього року з каплиці чотирнадцятого сторіччя в замку Крой (НІКОЛИ не кажіть «Кройський замок», родина цього не любить) змахнуть пил заради першого весілля за більш ніж століття. Шарлотта Кемпбелл, приголомшливо вродлива донька світської левиці шістдесятих Тули Клермонт і викладача й телеведучого Ентоні Кемпбелла, вийде заміж за Яго Росса, спадкоємця замку і всіх титулів свого батька, головним