Молодий місяць - Стефані Маєр

Я подзвонила йому у вівторок, але ніхто не відповів. Може, телефонні лінії ще не полагодили? Чи Біллі поставив визначник номера?

У середу я дзвонила щопівгодини до одинадцятої вечора, безнадійно сподіваючись почути теплий голос Джейкоба.

В четвер я просиділа цілу годину у пікапі перед своїм домом, зачинивши дверцята й тримаючи ключ у руці. Я сперечалася сама з собою, намагаючись вигадати привід для швиденької подорожі в Ла-Пуш і назад, але так і не вигадала.

Я була певна, що Лоран уже повернувся до Вікторії. Якщо я поїду в Ла-Пуш, то є шанс, що хтось із них знайде мене там. А якщо вони нападуть на мене, коли поруч буде Джейк? Хоч як важко визнавати це, але Джейкобу краще мене уникати. Так буде безпечніше для нього.

На жаль, я не знала, як уберегти Чарлі. Швидше за все, Лоран і Вікторія прийдуть по мене вночі, а як мені виманити Чарлі з дому вночі? Якщо я розкажу йому правду, то він замкне мене деінде в кімнаті з м’якими стінами. Я б із радістю погодилася на це, якби таким чином могла врятувати йому життя. Але, шукаючи мене, Вікторія найперше прийде в його дім. Якщо вона знайде мене тут, можливо, це її задовольнить. Можливо, покінчивши зі мною, вона просто забереться.

Тож мені не можна втікати. А навіть якби й можна було, то куди мені податися? До Рене? Я затремтіла, уявивши, як приведу за собою чорних примар у безпечний та сонячний світ матері. Я ніколи не наражу її на таку небезпеку.

Мені здавалося, що хвилювання проїдає діру в моєму шлунку. Скоро у мене буде виразка.

Того вечора Чарлі зробив мені послугу й подзвонив до Гаррі, щоб запитати, чи Блеки бува не виїхали з міста. Гаррі сказав, що в середу ввечері бачив Біллі на зборах і він нічого не казав про від’їзд. Чарлі порадив, щоб я не хвилювалася: Джейкоб обов’язково зателефонує, тільки-но зможе.

В п’ятницю по обіді, коли я верталася зі школи, мене раптом осінило.

Я не звертала уваги на знайому дорогу, дозволивши звуку двигуна паралізувати мій мозок і приспати тривоги, коли раптом знайшла пояснення ситуації, яке, мабуть, уже давно сформувалося у моїй підсвідомості.

Тільки-но я подумала про це, відчула себе справжньою дурепою. Як тільки я могла цього не помічати? Звісно, мені було про що хвилюватися — вампіри, які прагнули помсти, гігантські вовки-мутанти, болюча рана в грудях, — та коли ця здогадка нарешті спала мені на думку, то здалася такою очевидною!

Джейкоб мене уникає. Чарлі каже, що останній раз, коли він бачив його, той був якийсь дивний, засмучений… А ще ж були неуважливі, розмиті відповіді Біллі…

О Боже, я знаю напевне, що діється з Джейкобом.

Це все Сем Юлі. Навіть кошмари підштовхували мене до такої думки. Сем добрався до Джейкоба. З моїм другом відбувалося те саме, що й з іншими хлопцями в резервації. Зрештою Сем втягнув його в свою секту.

Джейк навіть і не думав відмовлятися від мене, усвідомила я в пориві натхнення.

Я зупинилася біля дому, але не заглушила двигуна. Що мені робити? Я все добре обміркувала.

Якщо я вирушу на пошуки Джейкоба, то існує ризик, що Вікторія й Лоран нападуть на нас обох.

А якщо не поїду, то Сем іще більше залякає Джейка і втягне в свою огидну банду. Якщо я не почну діяти зараз-таки, то потім може бути запізно.

Проминув цілий тиждень, а вурдалаки так і не з’являлися. Сім днів — більш ніж достатньо, щоб вони вернулися по мене; виходить, не так я вже їм і потрібна. Крім того, малоймовірно, що вони прийдуть по мене вдень. Шанс, що вони рушать за мною в Ла-Пуш, набагато менший, ніж шанс відвоювати Джейкоба у Сема.

Найнебезпечніше місце — пустельна лісиста дорога. Це не просто поїздка з метою дізнатися, що діється. Я вже й так знаю, що діється. Це радше рятувальна операція. Я збиралася поговорити з Джейкобом — якщо знадобиться, викрасти його. Якось я бачила передачу про те, як промивають мозок. Після цього людям потрібен спеціальний курс лікування.

Я вирішила, що спершу краще подзвонити Чарлі. Можливо, для того, щоб з’ясувати, що діється в Ла-Пуші, варто залучити поліцію. Я щодуху помчала в дім.

Чарлі сам підняв трубку у відділку поліції.

— Шеф поліції Свон.

— Тату, це Белла.

— Щось трапилося?

Зараз невдалий час дорікати йому через постійну звичку припускати найгірше. Мій голос тремтів.

— Я хвилююся за Джейкоба.

— Чому? — запитав він, здивований, що я завела розмову на таку несподівану тему.

— Гадаю… Гадаю, що в резервації діється щось дивне. Джейкоб розповідав, що з хлопцями його віку трапляються якісь дивні речі. Тепер із ним також діється щось незрозуміле, я за нього боюсь.

— Що саме діється? — Чарлі заговорив своїм звичним професійним тоном. Це добре, значить, він сприймає мене серйозно.

— Спочатку він був наляканий, потім почав уникати мене, а зараз… боюся, що він вступив у це дивне угрупування, банду Сема.

— Сема Юлі? — перепитав Чарлі здивовано.

— Так. Коли Чарлі відповідав, голос його був набагато спокійніший.

— Гадаю, ти помиляєшся, Білко. Сем Юлі — просто велика дитина. Ну, тепер він уже мужчина. Хороший син. Ти, мабуть, чула, як Біллі говорив про нього. Сем творить справжні дива з підлітками в резервації. Він єдиний, хто… — Чарлі запнувся на півслові, і я подумала, що він хоче згадати про ту ніч, коли я загубилася в лісі. Я швидко продовжила.

— Тату, все зовсім не так. Джейкоб його боявся.

— Ти говорила про це з Біллі? — тепер він намагався заспокоїти мене. Він перестав сприймати мене серйозно, щойно мова зайшла про Сема.

— Біллі це не цікавить.

— Белло, я впевнений, що все гаразд. Джейкоб іще дитина; мабуть, він просто тиняється десь без діла. Я переконаний, що з ним усе гаразд. Зрештою, він не може проводити весь час із тобою.

— Справа не в мені, — наполягала я, але битва вже була програна.

— Не думаю, що тобі варто хвилюватися через це. Нехай Біллі сам потурбується про Джейкоба.

— Чарлі… — мовила я жалібно.

— Білко, у мене багато роботи. Два туристи зникли зі стежини неподалік від озера, — в його голосі була тривога. — Ця проблема з вовками виходить із-під контролю.

На якусь мить я завмерла, звістка здивувала мене. Вовки не могли вижити у поєдинку з Лораном…

— Ти впевнений, що