Довга дорога до тебе (ч.3) - Хелена Власенко

 Вона, наскільки могла, безпечно і байдуже заговорила про те, що Янові знадобився переклад з іспанської і пішла до свого столу. Вбиральня зачекає.

 Дана сіла на крісло і задивилась на монітор ноута, щоб, бува, своїми знервованими рухами не видати справжніх переживань. Вона спробувала почати беззмістовну, пусту, відволікаючу розмову і спитала, що смачного сьогодні Марта на обід замовляла. Проте тихий, з печальною ноткою голос Марти і її запитання, заставили стерпнути від жаху і сорому:

 - І давно це між вами?

 Дана важко, вимучено-повільно заплющила очі. Вона сперлася ліктями об стіл і сховала лице в долонях. Грубі, гіркі сльози вперто скотилися обличчям.

 - Давно, Мартусь...Дуже давно... - вирвалась крізь ридання приреченість.