Контррозвідка - Андрій Гуляшки
«Не хвилюйтеся, бая Спиридона і тітки Спиридонихи немає вдома».
«А чому їх немає?»
«На щастя, їх запросили на весілля в Ликіте».
Стук важкої речі.
«Де сховаємо рацію?» — тихо питає Ічеренський.
«Я вже знайшов їй місце! А ви встигли впорати того хитруна?
«Не став дурних запитань! Тримай!»
Незнайомий знову натис на кнопку і вимкнув магнітофон.
Ічеренський втупився у свої коліна. На його високому чолі виступив холодний піт.
Авакум присунув стілець і сів навпроти геолога. Я випив склянку води, бо мене мучила спрага, і відійшов у куток, щоб не заважати Авакумові. А він закурив, глибоко затягся і, нахилившись до геолога, спитав з посмішкою:
— Як ви себе почуваєте, громадянине Іларій Ічеренський?
Геолог мовчав.
Авакум повернувся до мене:
— Ви, може, дивуєтесь, що я його так називаю? Не дивуйтеся, будь ласка! Поставте на спиртівку кавник, приготуйте для всіх по чашці кави. Я зараз розповім вам прецікаву історію. І не стільки вам, скільки Іларієві Стратеву. Може, він зробить якусь поправку.
Отже 1918 року в пловдивського жителя Стефана Стратева — представника англійської фірми сільськогосподарських машин — народжується син, якого охрещують Іларієм. Через чотири роки дружина Стефана Стратева закохується в чиновника англійського консульства і тікає з ним у Лондон, узявши з собою маленького Іларія. Та незабаром спокусник кидає свою коханку. Але доля милостива до неї — красуня зустрічає на своєму шляху болгарського емігранта, і той одружується з нею. Іларій живе в болгарській сім'ї і вчиться в англійській школі. Він добре вчиться і незабаром стає стипендіатом адвентистської церкви, яка надто піклується про дітей чужоземців, що дістали притулок в Англії. Ця церква посилає Іларія вивчати геологію в королівському гірничо-геологічному інституті. Як ви знаєте, геологія — наука, що має застосування в усьому світі. Геологи всюди бувають, для них є робота в усіх куточках земної кулі. Може, саме через те й було обрано для Іларія такий фах. У разі потреби його можна було послати і на Близький, і на Далекий Схід. Спеціальні вчителі навчають Іларія радіосправи, шифрування, тайнопису та багатьох інших наук, що, як хліб і повітря, потрібні майбутньому агентові.
Саме тоді в Лондоні вчиться інший юнак, на ім'я Бонн Ічеренський,— син Христаки Ічеренського, переселенця з Фракії, який живе у Варні і торгує оливковою олією та південними фруктами. Христаки — вдівець і не має ніяких родичів у Болгарії. У 1938 році він виряджає свого сина в Англію з якимось містером Ральфом,. капітаном вантажного судна, щоб той влаштував його студентом у Лондонський королівський політехнічний інститут. У 1942 році студента політехнічного інституту вбиває гітлерівська бомба. Трохи пізніше і втікач Христаки переселюється у вічність, так і не дізнавшись через війну про трагічну смерть свого сина. Доля цієї родини була, безперечно, відома декому з людей, які цікавляться життям болгарських емігрантів. Ось чому на початку 1946 року в Болгарію прибуває геолог Іларій, але з ім'ям і документами Бонна Ічеренського. Що може бути легшого, як воскресити з небуття ім'я людини, що не має ні близьких, ні далеких родичів?
Ви, може, спитаєте, навіщо було повертати Іларія в Болгарію під чужим ім'ям? Дуже просто! Щоб він не мав нічого спільного з багатим і знатним родом Стратевих. Син утікача Христаки — це одне, а Іларій, спадкоємець Стратевих,— зовсім інше, чи не так?
Старий Стефан Стратев умирає через кілька місяців після Дев'ятого вересня. Від другого шлюбу він має дочку Вікторію. Щоб зняти з себе будь-яку підозру, син Стефана Стратева одружується зі своєю сестрою Вікторією Стратевою, яка,— не жахайтеся, лікарю! — власне, йому не рідна сестра.
Отже, здібний, розумний, талановитий Іларій стає відомим геологом і глибоко законспірованим іноземним розвідником. Він відкриває нові поклади руди для батьківщини і водночас зраджує батьківщину ворожій розвідці. Він захоплено говорить про чисте кохання і водночас — пригадуєте, лікарю, його розповідь про прекрасну дружбу між учителем Методієм і плетільницею Марією? — спить в одному ліжку як законний чоловік зі своєю сестрою Вікторією.
А втім, нехай психологи розгадують, що це -суперечність характеру чи майстерна гра досвідченого актора! У даному разі нас цікавлять дії людини, а не лабіринти її душі.
На початку квітня Бонн Ічеренський прибуває в Момчилово як член геологічної групи, стає приятелем вчителя Методія Парашкевова. Не хочу сказати, що в цій дружбі з самого початку він вбачав якусь вигоду. Але від учителя Методія Парашкевова Ічеренський дізнається про один цікавий факт. Цей факт спочатку був тільки припущенням: бідолаха вчитель довірив йому свою гіпотезу. А саме, що в місцевості Зміїця, можливо, є поклади дуже цінної руди, яка має стратегічне значення. В шифрограмі Ічеренського, надісланій закордонному центрові, зазначена атомна вага її найважливішого хімічного компонента.
Як я вже сказав, спочатку Ічеренський був певний, що гіпотеза вчителя не має ніяких серйозних підстав. Він думав, що то пуста маячня, наївна фантазія дилетанта. Але сьомого серпня Методій показує Ічеренському пробу згаданої руди, і досвідчений геолог після перевірки, хоч і поверхової, констатує в пробі ознаки рідкісного елемента стратегічного значення. Звичайно, він повертає зразок учителеві з цілком негативною оцінкою. А десятого серпня передає в ефір своїм приятелям, що у місцевості Зміїця відкрито руду стратегічного значення. З закордонного центру йому наказують глибше дослідити і негайно більш аргументовано сповістити про наявність у руді стратегічного елемента.
Вночі двадцятого серпня Боян Ічеренський їде до Зміїці і вмикає радіометр у свою таємну ультракороткохвильову радіостанцію. В цю станцію, лікарю, що оце має честь стояти на вашому столі! І радіометр починає передавати звуковими сигналами випромінювання схованої під землею руди. Люди із закордонного центру збентежені: вони наказують своєму агентові зробити все можливе, щоб приховати відкриття.
Та як приховати його? Можна вбити вчителя. Але, як досвідчений агент, Боян Ічеренський розуміє, що будь-яке загадкове вбивство у прикордонній зоні викличе дуже прикрі наслідки. Слідство почне розплутувати клубок злочину, і хто-зна, чи не приведе ниточка кінець кінцем до нього — агента закордонного центру!
Отже, досвідчений розвідник, якого навчали найкращі