Вітчим для падчерки - Віта Кросс

30

Глава 30. Кевін

Через двадцять хвилин зупиняюся перед будинком, в якому за останній час побував уже кілька разів. Світло у вікнах не горить, хоча на вулиці вже стемніло. Спить? Або її і зовсім немає?  

Вдавлюю дзвінок в стіну і чекаю. Чекаю хвилин п'ять, але ніхто не відкриває. Я вже вирішую, що будинок порожній, але коли збираюся розвернутися і піти, двері відчиняються.

Ох ти ж. На порозі загорнувшись у ковдру стоїть моя дівчинка. Під очима синці, ніс червоний і вся тремтить.  

 - Елізабет, - кажу, пробігаючись очима по блідому обличчю. Вона виглядає втомленою і розгубленою.

 - Містере Мітчелл, добрий вечір. Елізи немає вдома, - каже тихо і морщиться, як ніби їй важко говорити.

 - Я в курсі.

Очі дівчинки здивовано розширюються.

 - Так? Тоді навіщо ви приїхали?

 - До тебе, - відповідаю і підштовхую її всередину, щоб не стояла на порозі.

 - До мене? Навіщо?  

На блідих щоках розквітає ледь помітний рум'янець. Здається їй ніяково перебувати поруч зі мною.

 - Хотів побачити тебе, - кажу прямо і піднявши личко за підборіддя залишаю на губах короткий поцілунок. Дідько, вона вся горить, - Ель, у тебе температура!

 - Я знаю, - відповідає дівчинка і щільніше закутується в ковдру, - я чай собі поставила. Не знаю, чи хочете Ви?

 - Ми знову на Ви? - перепитую і беру її за лікоть, щоб відвести на кухню, - чому ти сама чай собі ставиш, де прислуга?

 - Я відпустила місіс Дей. Так як Елізи з Дженні не буде, в ній немає необхідності. Нехай відпочине тиждень.

Диявол, та вона ж янгол у плоті. Ось тільки янгол, якого потрібно гарненько відшмагати.

Вмощую тремтячу Ель на стілець, мию руки і підходжу до плити, на якій вирує чайник.

 - Тобі зараз лежати треба, а не ходити по будинку і заварювати собі чай, - заливаю окропом вже заздалегідь приготовлений пакетик, кидаю туди часточку лимона і ставлю перед Елізабет.

 - Я і сама можу про себе подбати, - маля спостерігає за мною в усі очі, поки охоплює чашку долонями.

 - Їсти хочеш? Давай я сендвіч зроблю якийсь.

 - Ні спасибі. Ой, - схоплюється і підскакує зі стільця, гублячи ковдру на підлогу, - Ви ж голодний напевно? Я зараз щось приготую. ​​

Ага, розбіглася. Обхоплюю її за плечі і з силою опускаю назад на стілець, накинувши на тремтяче тіло ковдру. Від мене не встиг сховатися той самий рожевий топ, який я в минулий раз задирав, щоб пробратися до невеликих але пружних грудей, і від спогаду до паху хлинула кров. Саме час, Кевіне, дідько.

 - Сиди і пий чай. Від температури щось прийняла?

Ель кивнула і потягнула дрібними ковтками окріп. Я сів навпроти і просто спостерігав за нею. Тільки зараз, нарешті опинившись поруч зрозумів як мені не вистачало її ці дні. Хоч робота і займає більшу частину мого життя, а все ж такого поняття, як жінка, якій хочеться зробити чай, в ній ще не було. А для Ель мені хочеться не тільки зробити чай.

 - Тобі потрібні ліки? Лікаря викликала?

 - Та це я вчора вікна мила. Продуло думаю. Горло болить і температура. Пройде.

Примружуюся і подумки відважую ляпаса по апетитною дупі.

 - Навіщо ти мила вікна в холод, Елізабет?

Крихітка воліє залишити питання без відповіді і задає своє.

 - Містере Мітчелл, ви хотіли про щось поговорити?

 - Так, Ель. По-перше досить називати мене містер Мітчелл. А по-друге те, що трапилося між нами в останню зустріч не було випадковістю. Можливо ти подумала про те, що я скористався тобою в той момент ...

Відповідати їй немає необхідності. По тому, яким серйозним стає миловидне обличчя, я роблю висновок, що саме так вона і вирішила.

 - Ви не зобов'язані нічого пояснювати, - каже, задираючи підборіддя, - ви не силою мене взяли. Я погодилася. У цьому є і моя вина. Більше подібного не повториться.

Цікаво, як довго вона репетирувала цю промову? Судячи з того як чітко звучить кожне слово, напевно всі останні дні. Дурненька.

 - Ель, - тягнуся рукою і накриваю її долоню. Елізабет здригається і спрямовує на мене допитливий погляд, - Я сподіваюся на те, що подібне не тільки повториться, а й увійде в звичку, бо я збираюся з тобою зробити ще дуже багато всього. І обіцяю - тобі сподобається все, що я буду робити!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно