Антипедагогічна поема - Люба Клименко

Аврора замислилася. Вона не бачила, щоб Коля писав це слово. Тим більше вона йому цього не наказувала… Хто ж це зробив?

Стоп-стоп-стоп… Але ж той, хто це зробив, по суті, правий…. Ні, звичайно, Альоша не бавиться в «ці штучки»… Надто він моральний, щоб навіть припустити це. Він виріс у вчительській родині, вихований у найкращих традиціях української народної педагогіки. Однак, знаючи слова знаменитого невідомо-кого про те, що в кожному чоловікові сидить маленький підар, вона подумала, що цей напис цілком закономірний. Тим більше, якщо подивитися правді в очі, то в Альоші сидить не маленький, а ду-уже великий підар.

І вона, пропускаючи повз вуха всі його нарікання, почала конструювати фразу помсти: «Альошко, та тобі потрібна не я і не дружина. Тобі потрібен здоровий мужик, який тебе регулярно трахатиме і в якого ти засинатимеш на волохатих грудях зі сльозами після досягнутого катарсису! Отоді ти позбудешся всіх своїх проблем! З усіма своїми бабами, разом узятими! Жінкою, мною, мамою, тещею і своїми доньками! І знаменитим художником ти станеш. І нарешті заспокоїшся через життєві страсті-мордасті. Ти нарешті віднайдеш спокій, якого так шукав! Бо ти справді підар! Визнай це!».

І тільки-но вона відкрила рота, щоб промовити цю сакраментальну фразу, як задзвонив дзвоник і все зірвалося.

— У мене урок! — заметушився Олекса Тарасович, по-дружньому її обійняв (як вона ненавиділа ці дружні обійми!) і вибіг із підсобки.

У Аврори Чингізівни також був урок.

Вона зайшла в свій 12-А клас і зрозуміла, що її криза не минула безслідно. Вона обвела поглядом учнів і, написавши на дошці умову задачі, спитала, хто хоче відповідати. Руку підняла стабільна групка відмінників, на яких вона колись молилася.

Але тепер Аврора Чингізівна зрозуміла, що її просто нудить від відмінників, які зі шкури пнуться, щоб отримати свою золоту медаль. Нудить її і від хорошистів, які зі шкури пнуться, щоб на випускному тесті отримати свої бали. Адже там важливо, щоб вона, Аврора Чингізівна, натякнула, як треба розв’язувати задачу. Вони добре усвідомлюють, що їхня доля залежить від неї, від того, чи захоче вона натякати, чи ні. І тому всі вони лізуть до неї без мила. Так само, як і їхні батьки. Ось чому ЇЇ НУДИТЬ ВІД УСІХ НИХ!

Стоп. А від кого її не нудить? Не нудить її від тих, кому, за великим рахунком, на все начхати. Ну от, скажімо, від цього лобуряки Юри Корсака.

Юра Корсак — молодий талановитий спортсмен-хокеїст. Його вже готовий узяти до себе один популярний ВУЗ. Так що йому не треба прогинатися перед учителькою математики. А якби й треба було, то він би цього не робив. Бо він… Хто ж він? Бо він мужик. Власне, Юра Корсак був переростком, бо його віддали в школу у 8 років, а завдяки ідіотській шкільній реформі, коли повногруді дівчата ледь доходжують 12-й клас, аби не народити дитину, завдяки цій реформі він опинився в 12 класі у свої 19 років.

Юра Корсак приходить у школу після вранішнього тренування, прямо в спортивному костюмі. В нього здорові від «качання» м’язи. На його обличчі — сліди від боротьби на хокейному полі. І з чоловічими гормонами в нього все в порядку.

Останній факт дуже істотний. Юра на уроках просто пожирає її поглядом. Хоча вона не може зрозуміти, що він у ній знайшов — пласкій кістлявій злій математичці.

Досі це її неабияк дратувало. Якось вона запросила його після уроку до себе в підсобку і прямо спитала:

— Слухай, Юро, ти чого витріщаєшся на мене, а?

Юра ковтнув слину і сказав хрипким від збудження голосом:

— Авроро Чингізівно, ви — Матриця!

Сказав він це так пристрасно і підійшов до неї так близько, дихнувши жаром зі смаком жувачки, що Аврора Чингізівна злякалася: зараз він її зґвалтує прямо тут. Тому поспішно випхала його з підсобки, вимахуючи улюбленим циркулем.

Аврора Чингізівна заборонила собі згадувати про цей випадок і на уроках намагалася не дивитись на Юру.

Але це було колись. Коли в неї ще був коханець. А після того, як коханець її кинув, вона змінила пріоритети.

Сьогодні вона вперше за багато місяців глянула на уроці алгебри Юрі в очі.

Юра, як і тоді в підсобці, ковтнув слину.

Аврора Чингізівна відчула легеньке збудження. Їй захотілося негайно доторкнутися до Юри. Звичайно, вона цього не зробила. Але, уявивши цей можливий дотик, сама до себе всміхнулася. Це бажання здалося їй цілком невинним. Адже це тільки фантазія. Проте, коли вона вдруге підвела очі на Юру, то побачила, що її грайлива усмішка справила на нього величезне враження: він тримав могутню руку під партою, з останніх сил намагаючись утримати свою машинерію в нерухомому стані.

Побачивши це, Аврора Чингізівна зробила те, чого не робила від 16 років, відколи вперше доторкнулася до чоловічого члена. Це сталося в тій самій підсобці, яку вона тепер окупувала, а власником члена був учитель-практикант з математики.

Отже, побачивши, як Юра мужньо бореться зі «стояком», вона зробила те, чого не робила одинадцять років: вона почервоніла.

Після уроку Юра зайшов у її підсобку і мовчки втупився в неї поглядом, сповненим бажання. Аврора Чингізівна мовчки рвучко випхала його, знову погрожуючи улюбленим майже метровим циркулем.

Треба було швидко забути цей інцидент. Однак, перш ніж стерти його з пам’яті, як непотрібний файл, вона про всяк випадок порахувала, на скільки