Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

Вилетіли з будинку. Лєрка, як оскаженіла фурія, готова розірвати всіх хто потрапить під руку. А я ще певно не прийшла до тями від побаченого в будинку. Та йшла за подругою по п'ятах, для підтримки, чи задля того щоб зупинити, це вже розберуся на місці.

Сама ще докінця не визначилася чого більше хочу, добитися пояснення того що коїться, чи прибити одних пройдисвітів. Що вони взагалі думали? І чому незрозуміло кому дозволили зайти в дім без нашого відома. Та ще так бездарно розпоряджатися нашим будинком і чіпати наші речі. У них, що геть розум пішов у інші частини тіла, а голову залишив відпочити?

Цього разу на дворі біля машини були Артем з Тимуром. О диво, невже з'явилися. Але якщо ще годину тому, я була готова кинутися їм на шиї та розцілувати, то у цю певну мить хотілося чимось хорошим тріснути спочатку одного, а потім і другого по голові, щоб мозок вправити на місце, там де він був закладений природою.

А ці паскуди щей посміхаються на всі тридцять два, прямо голівудськими білосніжними посмішками. І як ні в чому не бувало перемовляються між собою весело, розбираючи вміст багажника, а нас ніби і непомітити. А може і справді не бачать, так заклопотані своїми справами.

От цікаво, що їх так веселить? Що так надихає радіти? Часом не безлад на кухні, котру ми напередодні вимили до блиску? Чи можливо розкидані чужі речі по нашим клімнатам, кімнатам куди мав бути доступ лише нам. Але одні бовдури допустили фатальну помилку, і впустили когось у будинок.

А те що скоро батьки мають приїхати, після місяця цілковитого спокою та абсолютної їхньої довіри до нас, їх не цікавить. Адже ми обіцяли ним, що буде чистота та порядок, як у будинку так і біля нього.

Не хочеться бачити розчарування та докір в очах батьків, що не виправдали їхньої довіри та очікувань. Тим більше знаючи, що ми повністю дотрималися даної обіцянки, а те що дехто накоїв безлад всюди за кілька годин, якесь непорозуміння.

- Гаврики, ви ще довго будете щебетати там? - не витримала першою, і привернула їхню дорогоцінну увагу до нас.

Хотілося не допустити скандалу, адже Лєра вже закипала, і хотілося їй висловитися зовсім не літературною мовою. Хоча все ж таки скандал певно буде, так і кортить стерти ті задоволені посмішки з їхніх облич.

- О, дівчата, привіт! - як ні в чому не бувало  привітався Артем, - Ми так за вами скучили, ось і гостинців привезли, тістечок які ви любите...

- А ще купили вам тонік для волосся, рожевий, - з єхидною усмішкою додав Тимур, - ми ж не могли вас залишити без такої краси.

От же ж, паскудники. Так ще підморгують, та очима стріляють. Повторюся, ще зранку я б калюжею розталого морозива розтеклася, після подібних млосних поглядів, але зараз хлопчики у мене імунітет виробився, буквально за кілька хвилин споглядання "краси", котру накоїли невідомі особи.

Доречі де вони? Щось я непомітила сторонніх осіб у нас на подвір'ї. Мені так і свербить продемонструвати всю свою гостинність, та мій чарівний характер. І де Стас запропастився? Також, незрозуміло.

А ось і прибульці. То це ми красою обділені? Ну Тимур, ну ти і козел рогатий, я тобі пригадаю. Та ті курки фарбовані, видно неозброєним оком, що не одну сотню разів волосся муштрували. Та там пакля замість зачіски, і він ще має нахабність нам тонік рожевий купувати? Та я тобі сама його так на голову намащу, що до кінця літа не змиєш, таким красенем ходити будеш.

Я б напевно ще довго в думках обурювалася, якби нас не розпочали знайомити.

- Це Світлана та Лариса...- розпинався Тимур.

Вказали нам на наштукатурених фіф, і де вони тільки їх відкопали, ну хто іде купатися та засмагати з косметикою на обличчі? Чому я вирішила, що вони зібралися саме до води? Так вони були одягнені в купальники та прозорі парео.

- А це Рита і Лєра...

- Маргарита, - перебила Тимура.

- І Валерія, - додала подруга змахнувши недбало чужою білизною, тепер питання якої з дівчат, надіюсь їх приїхало тільки дві, а не більше.

- Незрозумів, а це ще що таке? - невдоволено блимнув на мене з Лєрою Артем, - Це як розуміти? Який ще друг? Рита ти кого це чекаєш у гості?

А тепер уже я оторопіло блимала очима. Це що за наїзди та обвинувачення? Я нічого не творила. Перевела погляд на Лєру, вона тільки ще більше випрямилася, та всім своїм гордим виглядом і королівською поставою демонструвала чиїх рук тут справа.

Ну що ж будемо розбиратися з проблемами в порядку черги.