Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

Прокидатися вранці було вкрай важко. Щоб витягнути мене з ліжка потрібно було викликати підйомний кран. Не звикла я до подібних заходів та гулянь у нічних клубах.

Навіть живіт своєю голодною треллю не допоміг вирішити цю надзвичайно складну задачу. Нічого страшного поїм пізніше, годиною раніше, годиною пізніше.

Всеодно хотіла скинути вагу, чи не хотілося? Ой, геть заплуталася. Хотіла до літа позбутися кілька кілограмів, але на тренуваннях саме собою вийшло зігнати їх. Недарма кажуть що потрібно користуватися моментом молодості, доки метаболізм хороший і залишається тільки рухатися щоб допомогти організму тримати себе в гарному стані.

От і користуюся, нахабним чином користуюся. Ходжу по ночах їсти. А що робити, якщо хочеться. Отак і називає мене тато "нічною жрицею", відколи застав за поглинанням тортика о другій ночі біля холодильника, обмазану кремом. Пореготав він тоді добряче, правда спросоння ледве не зомлів. Ще б пак, побачити таку красу неземну посеред ночі, підсвічену холодильником, з напханими щоками як у хом'ячка.

- Ти, дитино, тільки побільше рухайся, інакше в двері не пройдеш, зі своїми апетитами, - тоді тільки і вийшло, що нормально сказати у нього.

Татова порада була взята на замітку. Розпочали з Лєрою бігати. Якщо чесно признатися, не завжди добросовісно виконували свої ж поставлені цілі. У дощ сачкували, хто захоче бігати мокрим, та ще й по калюжам.

Подумували, навіть над тим, щоб придбати собаку, хоча б маленьку. Тоді було б не викрутитися, вигулювати змушені були б ходити. Але зрештою відмовилися від такої ідеї.

Собака - це не іграшки, а жива істота, котра має дуже багато потреб. За тваринами необхідний відповідний догляд. Вкінці кінців це велика відповідальність. Неможна взяти додому тваринку, а зрештою відмовитися від неї і кинути на призволяще.

Особисто для себе, я вирішила, що це дуже серйозні зміни у житті. І побоялася невпоратися, та ще й собаці необхідно простір. Якби ми жили у своєму будинку, не питання, була б собака однозначно, і котик. А так у квартирі для них малувато місця, навіть у трьох кімнатній. Це моя особиста думка.

Отак і перебиваємося, дивлячись на погоду, то бігаємо, то ні. А так дотримувалися режиму. І по ночах старалися менше їсти. Все ж таки фігуру потрібно берегти. Якщо зараз запустимо, то потім ой як важко буде приходити у форму. І одна одну контролюємо, ми ж подруги, як не допомогти у такому делікатному питанні, як змусити дівчину менше їсти солодощі.

Та хто ж ролети не закрив? Так сонце нещадно світить у очі. А точно, це ж я сама, напевно вчора вночі і не закрила, коли повернулася додому. От же голова і два вуха. Тепер і пожинаю плоди своєї забудькуватості. А закрила б, то і ще проспала б.

Щось сонечко аж надто яскраво свідтить, як для ранньої години. Та і у моє вікно мало б заглянути після опівдня, так щоб на моє ліжко потрапити промінням.

Після цієї думки різко підскочила на ліжку. Відшукала телефон. Так і є, вже далеко не ранок. У будинку тихо. З двору також не чути нікого. Таке враження, що нікого немає, або ще всі сплять. Все ж таки, думаю другий варіант. Маю сумнів, що хтось із самого ранку зайнятий працею.

Титанічними зусиллями підняла свою тушку з ліжка. Ох, і це я всього навсього трішки потанцювала, ну і ще коктейль випила, який хлопці замовили, смачний і цікавий.

Спочатку привела себе до ладу. Заглянула до Лєрки. Так і знала, спить. Вона собі ролети закрила вночі, от і сонце й нерозбуло її нахабним чином, як мене.

Смішна така, губки надуті, носик морщить. Взялася будити подругу. Та де там. Відмахнулася від мене, як від настирливої мухи.

Ах так. Добре, підемо іншим шляхом. Відкрила ролети на вікні. А вона подушкою прикрилася. Ховається. Ну вже ні, якщо я не сплю, то і ти піднімешся. Забрала подушки, увімкнула музику.

- Та ти знущаєшся, - простогнала Лєрка, - в таку рань... Вимкни світло, очі ріже, таке яскраве.

- Ну вже вибач, подруго, сонце вимкнути не можу, - розвела руками, а Лєрка одним оком на мене блимає.

- Яке ще сонце... - нетямуще простягла, а потім до неї дійшло, - то вже не ранок?

- Бінґо! Яка ти прониклива...

- От не розпочинай, будь ласка, і так голова болить.

- Вставай, приводь себе до ладу. А я піду погляну як там наші крокодили. Ну і на супчик поставлю.

- О так, і чайник постав. Я постараюся швидко...

Залишила її приводити себе до ладу. А на кухні застала Стаса. Не менш сонного. Як виявилося Тимур з Артемом поїхали годину тому до Марка на зустріч. Оце так номер, щось я вчора пропустила. Все ж таки тиша в будинку бо немає кому шуміти. У нас кілька годин спокою передбачається.