Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

class="sup">283. Ян Пейслі, пресвітеріанський міністр і лідер уніоністів у країні, якій загрожувала громадянська війна, стверджував: «Содомія — це злочин проти Бога та людини, і її практика є жахливим кроком на шляху до повної деморалізації будь-якої країни, що неминуче призведе до руйнування моралі в країні»284. У 1983 році Верховний Суд Ейре залишив у силі заборону гомосексуальності частково за підстави, що вона «завжди засуджувалася в християнському вченні як морально хибна»285. Румунська православна церква очолила кампанію зі збереження заборони на гомосексуальність, хоча країна взяла на себе зобов’язання скасувати заборону, коли стала членом Ради Європи в 1993 році286. В Румунії спостерігався високий рівень згоди між церковним керівництвом і населенням, тому опитування 2000 року показало, що 86 відсотків румунів не захотіли б мати сусідів гомосексуалів287. Незважаючи на загальну опозицію церкви, румунський парламент скасував заборону в 2000 році, після того як Європейський Союз оголосив це абсолютною вимогою для набуття членства. Члени Православної студентської асоціації розгорнули масову кампанію проти членів парламенту, звинувативши їх у безбожництві й аморальності288, а лідер православної церкви, патріарх Феоктист Арапасу, відомий своєю беззастережною підтримкою комуністичного диктатора Чаушеску, зая­вив, що «зло загрожує захопити владу в усьому світі»289.

У той час як багато християн активно борються за соціальну лібералізацію гомосексуальності, є також християни, які бажають ввести нові або старі правові обмеження. Коли Нікарагуа у 1992 році відновила заборону на гомосексуальність, цей крок був зумовлений позицією консервативних християн і рішуче підтриманий кардиналом Мігелем Обандо-і-Браво290. У Польщі Ліга польських сімей від католицької партії у 2004 році запропонувала створити виправні табори, побудовані за зразком тих, що діяли під час китайської революції291. Опитування переважно християнського населення США 2003 року показало, що 37 відсотків уважають, що одностатевий секс необхідно заборонити292. В Нігерії окремі англіканські єпископи виступали за введення смертної кари для гомосексуалів293, а архієпископ Пітер Акінола у 2006 році підтримав законопроект, який не тільки забороняє одностатевий секс, а й порушує права людини для геїв і лесбіянок, забороняє вираження їхньої ідентичності та позбавляє їх права на зібрання. Останній пункт унеможливив для двох відвертих геїв чи лесбіянок піти разом у кіно або до ресторану, не порушуючи при цьому закон294.

Представники інших релігій теж присвятили багато часу та зусиль для підтримки або повторного введення заборони гомосексуальності та дискримінації тих, хто її практикує. Індуські націоналісти з Індії активно захищали вікторіанську заборону в індійському кримінальному кодексі на підставі громадської думки. Згідно з їхнім світоглядом, гомосексуальність не існувала у автентичному індуїзмі, але була уведена разом із мусульманським і християнським завойовницьким імперіалізмом за доби Середньовіччя й за сучасних часів295.

Ісламські фундаменталісти використовували всі можливості, щоб обмежити права гомосексуалів. В Ірані, де не дуже демократичний режим шаха дозволяв геям і лесбіянками вести неприховане життя, Ісламська революція 1979 року призвела до відновлення страти та систематичного переслідування в масштабі, який, можливо, не має аналогів в історії. Чоловіків вішали за одностатеві стосунки у всіх містах Ірану296, а підоз­рюваних у гомосексуальності після короткого допиту розстрілювали прямо на вулиці297. За оцінками організації з захисту прав мусульман нетрадиційної сексуальної орієнтації Аль-Фатіха, близько 4 тисяч осіб було страчено за гомосексуальність після революції, більшість із них у перші дні298. Точна кількість наразі невідома. Таке відновлення шаріату відбувалося в Афганістані за часів правління талібів, у Судані та деяких північних провінціях Нігерії, що призвело до повернення смертної кари за статеві контакти між чоловіками. В Афганістані засудженого розчавлювали стіною, поваленою на нього. Після падіння режиму талібів афганські суди карали гомосексуалів тюремним ув’язненням, але іноді застосовували й смертну кару.

Абсолютно новим явищем, яке почало формуватися наприкінці ХХ століття, є постійно зростаюча активність відкритих геїв і лесбіянок, які працюють у рамках власних релігійних громад. Ця діяльність часто полягає у створенні власних рухів, які мають різні рівні впливу на релігійні громади загалом. У США, наприклад, гомосексуальні баптисти створили власну організацію в 1972 році, епіскопали — у 1974-му, адвентисти — у 1976-му, євангелісти — у 1975-му, анабаптисти — у 1976-му та мормони — у 1977 році. На сьогодні також існують активні групи серед лютеран, православних, південних баптистів, католиків, квакерів, унітаріїв і послідовників християнської науки299. Крім того, в 1970-ті роки єврейські гомосексуали створили власні синагоги в Нью-Йорку, Сан-Франциско та Лос-Анджелесі300. Але такий релігійний гомо-рух не обов’язково сприяє його прийняттю в рамках відповідних релігійних конфесій. Католицькій гомосексуальній групі «Гідність» протягом 1980-х років було дозволено зустрічатись у багатьох церквах США, проте більш суворі постанови від центральної влади поклали цьому край301.

Мусульманська гомосексуальна організація Аль-Фатіха була заснована в США в 1998 році і відтоді з’явилась у Великій Британії, Канаді та Південній Африці302. В рамках цієї організації створені окремі спільноти та проводиться робота в сфері прав людини в цілому. Організація (разом з іншими ліберальними мусульманами) стверджує, що гомосексуальність сумісна з ісламом, так само як ліберальні євреї та християни стверджують це стосовно власних релігій. У Норвегії гомосексуальні мусульмани створили товариство «Гомосексуальний світ», члени якого брали участь у гей-парадах і в публічних дебатах. Наявність власних гомосексуальних громад у здебільшого мусульманських країнах, як-от Боснія, Казахстан, Ліван і Туреччина, а також гей-паради, що проводилися в Стамбулі й Сараєво, також свідчать про підвищення рівня свідомості серед гомосексуальних мусульман. Їхні аргументи ґрунтуються на інтерпретаціях Корану й хадисів303 і вказують на сотні років мусульманської терпимості щодо гомосексуальності. Багато з них стверджують, що поширення гомофобії в ісламському світі є результатом західного впливу304. Секс між жінками ніколи не був заборонений ані Кораном, ані традицією, однак багато мусульман прирівнюють його до сексу між чоловіками й однаково піддають засудженню.

На Заході також існує низка буддійських гомосексуальних груп. Здійснивши швидкий пошук в інтернеті, можна знайти в деяких західних країнах гомосексуальні групи, створені в рамках різних гілок буддизму.

Релігійно визнані одностатеві шлюби, вимога смертної кари, загальна лібералізація суспільства, релігійні гомосексуальні групи й дедалі більша релігійна підтримка дискримінації в суспільстві разом створюють украй заплутану картину. Більшість основних ставлень до одностатевого сексу, які були спершу винайдені в релігіях, збереглись і сьогодні. Але навіть люди в найконсервативніших релігійних групах повинні дотримуватися більш широких і ліберальних поглядів, не в останню чергу через присутність у рамках їхньої релігії вірян з іншим, більш ліберальним ставленням до гомосексуальності. Водночас існує її розуміння як того, що понад усе загрожує релігійній картині світу. Цей злий і майже одержимий фокус на гомосексуальності в багатьох релігійних середовищах являє собою дещо нове. Гомосексуальність традиційно не була проблемною темою в більшості консервативних релігійних громад. Це взагалі не