Прихисток твоєї помсти - Розалія Лоренс

Щось менш невинне? О, Аллах, я вже червонію від цих слів. Він зробив крок, і здається, я перестала навіть дихати. Його оголене плече доторкнулося до мого. Микита плавними рухами зачепив рушник за гачок і поклав руку на стіл, ледве не притискаючи мене до себе.

Дихання стало судомним.

Чому він так близько?

— Я сказав, що не буде проблем, якщо ти будеш навчатися. Це так, — його дихання стало важким. — Але вони будуть у тих, хто наважиться дивитися на тебе, так…

— Так…? — запитала я, задихаючись.

— Так само як я.

«Він дивиться на тебе, як ведмідь на мед», «Голодним поглядом».