Українська література » » Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг

Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг

---
Читаємо онлайн Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг
що його породжувало важке дихання двигуна та брязкіт низки товарних вагонів, погано зчеплених між собою. Ліворуч від насипу заблимала тьмяна жовта мигавка. Над парканом з'явився паровоз; він пихкав, наче тварина, яка тягне надто важкий вантаж. Брязкаючи, поїзд наближався до кінцевої станції, завершуючи стомильну подорож від грецького кордону. Розмитий чорний силует на срібному тлі моря й важка хмара диму від дешевого палива насувалися на них у застиглому важкому повітрі. Червоне світло на товарному вагоні то спалахувало, то гасло. Паровоз гальмував із могутнім скреготом. Два різкі, жалібні гудки — знак наближення до станції Буїук, що була за милю вниз по колії.

Грюкіт помалу стихав. Бонд відчув, як зброя ще дужче вперлася в його плече. Він напружив зір, намагаючись побачити в темряві ціль. Потім обережно підніс ліву руку, щоб прикрити очі від місячного сяйва, й одразу ж ззаду над правим вухом почув хрипке дихання.

— Виходить!

З рота здоровенного, затіненого рекламного малюнка, з-поміж величезних напіврозтулених у екстазі лілових вуст виникли темні обриси чоловіка. Він висунувся тільки наполовину, як ото черв'як із рота трупа. Потім чоловік з'явився весь. Корабель, який ішов поночі до Босфора, гарчав, немов звір, що не спить у зоопарку. Бонд відчув, як краплина поту котиться його чолом. Ствол гвинтівки тис на плече.

Чоловік м'яко ступив на тротуар. Діставшись до краю тіні, він неодмінно побіжить, подумав Бонд. Ти, бісів дурню, роззирнися, поглянь хоч трохи вперед! Зараз. Чоловік нахилився, готуючись перебігти через залиту білим сяйвом вулицю. Він уже виходив з тіні. Його права нога була занесена вперед, а ліве плече відхилене назад.

Біля вуха в Бонда пролунав немов удар сокири, що вгризається в стовбур дерева. Чоловік, широко розкинувши руки, подавсь уперед. Коли підборіддям, d потім і чолом він ударився в землю, виникло враження, ніби він робить якийсь ритуальний поклін.

Біля ніг у Бонда дзенькнула порожня гільза. Клац — і в патроннику вже новий набій.

Пальці в чоловіка трохи пошкрябали бруківку, потім на ній кілька разів стукнули черевики, і він завмер.

Керім гмукнув і забрав гвинтівку з плеча Бонда. Розбирати її він почав з того, що зняв оптичний приціл і поклав його до шкіряного футляра. Бонд поглянув на постать, що незграбно лежала на дорозі,— постать людини, яка щойно була і якої вже не було. Йому хотілося запротестувати проти життя, яке робить його свідком таких речей. Цей протест стосувався не Керіма, який двічі ставав мішенню того чоловіка. Власне, це була своєрідна тривала дуель, в якій той чоловік вистрелив двічі на один постріл Керіма. Та Керім виявився розумніший, холоднокровніший і вдатніший. Але сам Бонд ніколи не вдавався до холоднокровного вбивства і не любив спостерігати, як його чинять інші чи допомагати комусь у такій справі.

Керім мовчки взяв його за руку. Вони повільно залишили сцену й рушили назад тією самою дорогою. Мабуть, Керім перейнявся почуттями Бонда.

— Життя сповнене смерті, мій друже,— по-філософськи зауважив він. — І часом обирає когось із нас знаряддям убивства. Я не сумую з приводу смерті цього чоловіка. Не відчуватиму жалю, і якщо доведеться вбити котрогось із росіян, яких ми сьогодні бачили в їхньому кабінеті. Вони люди суворі. Що в них не візьмеш силою, ніколи не дістанеш і ласкою. Всі вони однакові, ті росіяни. Хотілося б, щоб ваш уряд це усвідомив і не попускав їм. Потрібен маленький урок добрих манер, такий, який я дав оце сьогодні вночі.

— У державній політиці не завжди випадає діяти так само швидко й чітко, як ти діяв сьогодні, Дарко. І не забувай,— наголосив Бонд,— ти покарав лише одного з їхніх прихильників, яких вони залучають до чорної роботи. Я цілком згоден з такою оцінкою росіян. Добром вони нічого не сприймають. На них впливає тільки палиця. По суті, вони — мазохісти, бо люблять лише батіг. Ось чому вони були такі щасливі під Сталіним. Цього він дав їм удосталь. Я ще не знаю, як вони реагуватимуть на обіцянки, якими їх годує Хрущов і компанія. Щодо Англії, то сьогоднішня проблема полягає в тому, що добро — це мода. І вдома, і за кордоном. Ми більше не показуємо зубів — самі ясна.

Керім сухо засміявся, але теми не підтримав. Вони простували смердючим провулком назад і на розмови не вистачало духу. Відпочили вже на верхів'ї пагорба, потім повільно пішли до дерев на площі Іподроме»

— Ти вже вибачай за сьогоднішній день.—Вибачливі нотки в звичайно грубому голосі Керіма звучали неприродно.

— Вибачати? Тобі? За що? Не мели дурниць! — У голосі Бонда бриніла приязнь. — Ти мав зробити роботу, і ти її зробив. Мене це вразило. У тебе чудова організація. Це мені слід вибачатися, бо саме я накликав на твою голову чимало неприємностей. Та я ні на крок не посунувся у головній справі. М. виявлятиме нетерпіння. Може, в готелі на мене чекає якийсь лист?

Та коли вони повернулися до готелю, там нічого не було.

— Не журися, друже мій. — Керім поплескав його по плечу. — Надії збуджують апетит на сніданок, їж багато. Вранці я пришлю машину і, якщо нічого не станеться, придумаю ще кілька маленьких пригод, щоб добре згаяти час. Почисти пістолет і спи з ним спокійно. Ви обидва заслужили на добрий відпочинок.

Бонд подолав кілька сходинок, відчинив двері й одразу ж узяв їх на засув. Місяць ледве просвічував крізь завіси. Бонд перейшов кімнату й увімкнув лампу під рожевим абажуром, що стояла на туалетному столику. Потім роздягся й пішов до ванної. Кілька хвилин постояв під душем, розмірковуючи над тим, наскільки субота чотирнадцятого числа була багатша на події, ніж п'ятниця тринадцятого. Почистивши зуби, прополоскав рота ядучим розчином. Позбувшись нарешті неприємних денних запахів, вимкнув світло у ванній і пішов до спальні.

Бонд відсунув половину завіси й відчинив високі вікна. Тримаючи в руках відслонену завісу, він стояв біля розчахнутого вікна, споглядаючи великі, вигнуті бумерангами смуги води під казковим місячним сяйвом. Нічний бриз огортав його оголене тіло приємною прохолодою. Він позирнув на годинник. Друга година ночі. Бонд гучно позіхнув і відпустив завісу. Потім нахилився до туалетного столика, щоб вимкнути світло, і... раптом увесь напружився, а серце його на мить завмерло. Із темного кутка долинуло нервове хихотіння.

— Бідолашний містере Бонд! — ніжно промуркотів дівочий голос. — Ви, певне,

Відгуки про книгу Із Росії з любов'ю - Ян Ланкастер Флемінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: