Його нагорода - Лія Серебро

-"Тільки цього тут не вистачало!" - подумала вона про себе.

 Вольдемар досі не міг змиритися з тим, як Анжеліка з легкістю змогла відшити його і перервати стосунки, довжиною в півтора року, не моргнувши й оком. Самолюбство хлопця було ґрунтовно зачеплено. І здавалося ,він би із задоволенням не упустив можливість якимось чином зачепити Анжеліку. Він навіть сподівався відродити їхні стосунки. Але далеко не через чисту і щиру любов до Анжеліки. У хлопцеві давно вже жевріла образа на дівчину, бажання помститися і провчити її. Що казати, планів здійснити подібне в його молодій і дурній голові було багато. Але тут сама фортуна повернулася до нього обличчям.

 Побачивши Анжеліку в парі з представницьким і дорослим чоловіком, у Вольдемара остаточно знесло дах.

- Які люди! Ласкаво просимо, Анжеліко! Я дивлюся, ти вже по дідусях пішла? Знайшла собі татуся?" - у хлопця вже плескалися кілька келихів глінтвейну, тому він був сміливішим, ніж зазвичай, і зовсім перестав стежити за своїм язиком.

 Анжеліка озирнулася! Слава богу цього не чув Алекс! Він стояв за десять кроків від Анжеліки з Вольдемаром і розглядав стенд зі студентськими фотографіями.

 -Волька! Закрий рота!" - відсмикнула його Катерина. - "Чув би тебе, якби "татусь" Анжеліки і твою напівп'яну фізіономію давно б уже збирали по всьому фойє.

-У них що? Усе серйозно? - єхидно проскрипів Волька.

-Ну тобі, в принципі, до них узагалі ніякого діла не повинно бути! -відрізала йому Катерина.

 Загалом Анжеліка трохи комплексувала перед своїми однокурсниками за те, що Алекс був старшим за неї. Але присутня на вечірці молодь зовсім не звертала уваги на те, з ким була Анжеліка, і на вік її супутника. Алекс також не забував про це, перебуваючи в компанії молодих людей із зовсім іншими і різними інтересами.

Пара трійка келихів спиртного зіграли свою роль, і за кілька годин Алекс уже абсолютно в розслабленій позі сидів у компанії незнайомих студентів, про щось оживленицьки розмовляючи з ними.

Анжеліка ж весь цей час танцювала, спілкувалася з подругами, потягуючи один за одним келихи вина. Дівчина була весела і щаслива. Не дивлячись на все це, Алекс не пропускав Анжеліку поглядом ні на хвилину.

-"Здається Алексу тут подобається і він почувається у своїй тарілці!" - прокричала Анжеліці Катерина крізь гучну ,ритмічну музику.

-Ну і добре! Він не хотів іти, Катя! Уперся як осел! Але, судячи з усього, Алекс не пошкодував, що прийшов сюди!" - відповіла їй Анжеліка, яка вже захмеліла.

 Коли заграла повільна композиція, Алекс, з усією можливою для чоловіка високого зросту граціозністю підійшов до Анжеліки і запросив її на повільний танець. Закохані пари романтично танцювали погойдуючись у такт музики. Пара Анжеліки з Алексом дуже виділялася з натовпу присутніх на танці. Ставний, дорослий чоловік і тендітна, крихка, юна Анжеліка. Деякі дівчата скоса поглядали на них і про щось шепотілися між собою.

-Ти найкрасивіша тут, ангеле мій. Якби оголошували королеву цієї вечірки, я впевнений що це була ти! - прошепотів Анжеліці Алекс під час танцю, тісно притискаючи її до себе.

Анжеліці подобалося як Алекс танцює в парі, як плавно і ритмічно він веде її в повільному танці, ніжно притискаючи до себе. Вона так рідко танцювала з ним повільний танець!

-Нам треба частіше танцювати разом! - сказала вона йому, насолоджуючись його обіймами.

-Наверстаємо! - прошепотів натхненно Алекс.

 Волька ж, наче підхопив свій зоряний час. Він раз у раз загравав на очах у Анжеліки то з однією, то з іншою дівчинкою. Його туга голова зовсім не розуміла, що Анжеліці зовсім було наплювати на весь цей театр одного актора. Але хлопець, усе таки, не втрачав надії хоч чимось виділитися перед нею за цей вечір.

-Що ти дивишся на неї як вовк на вівцю! Забудь! І не лізь до них!" - зробила зауваження Катерина Вольдемару, помітивши, як періодично він припиняє свою бурхливу діяльність зваблення дівчат і поглядає на реакцію Анжеліки.

-Я тебе ще не питав! Собою займися!" - різко відповів їй біснуватий Вольдемар.

-Як грубо! Ось не дарма кажуть люди, що руді неадекватні! - не розгубилася Катерина.

Вольдемар був і справді, хоч і доволі симпатичним юнаком, але його рудий, майже мідний відтінок волосся все ж надавав несерйозності образу хлопця.

-Ми ще кудись збираємося після закінчення цієї вечірки? - поцікавилася Катерина, підійшовши до Алекса й Анжеліки.

-Ми??? Ну ми з Анжелікою точно збираємося. Куди не скажемо! А ти не знаю! Не в образу Катерина, але в нас свої плани!" - негайно відповів їй Алекс, сподіваючись на розуміння дівчини.

Катерина, звісно ж, зрозуміла натяки Алекса. Переглянувшись усі втрьох, вони дзвінко засміялися.

Вино і глінтвейн на вечірці лилися рікою. Гучна музика грала оглушливо. Основна частина студентів уже були неабияк п'яні й розбрелися хто куди. У когось під дією алкоголю розв'язався язик і починалися бурхливі та емоційні наукові обговорення. Деякі пари розбрелися по кутах для усамітнення. Хтось сперечався через дрібниці і додавав ще більше галасу в без того галасливу і жваву вечірку.

-Підемо попудримо носики? - запропонувала Анжеліка Катерині.