Не гальмуючи. В полюванні на тебе - Єва Райн
Дочекавшись вже зовсім сумну Кицю, Ніка поїхала на зустріч до подружкиної постачальниці фарб. Просто диво, що вона сьогодні була проїздом і привезла матеріали. Інакше, як везінням, це було не назвати. По дорозі треба було б заїхати у відділок, та Ніка принципово не хотіла.
– Що будеш робити? – Киця уважно вдивлялась в телефон, але й розмову підтримувала.
– З Велом?
– Ага.
– Це ще не рапорт. Просто смс. Смс юридичної сили не має. До четверга я зі зброєю не розстанусь, хай хоч стіни в кабінеті гризе!
– Уявляю картинку! – Киця засміялась. – Але ж ти... ви з ним… не просто колеги?
– Ми зустрічались. Навіть про одруження говорили. Але… то відверта дурість. Я його не кохала, як і він мене. Не знаю, що нас тримало разом. Звичка...
– Всі ми іноді помиляємось, і помилки минулого псують нам життя.
– Ще й як, Кицю. А що твій мот?
– Сказали, біда, і на тиждень про нього можна забути.
– Співчуваю.
– Не страшно.Тільки Вовк просить приїхати пораніш, знову Акули воду каламутять, і їх, бачте зустріти треба.
– Слухай, я б з радістю відвезла, але…
– Не парся, зараз напишу в групу Вовкам, хтось може та й підхопить.
***
Ніка припаркувалась біля банкомату, а Киці Вовкам й писати не довелось. Поряд з авто зупинився байк. Крис підняв візор і усміхнувся.
– Що такі кислі? – показово весело запитав.
– Акули зновуу! – простогнала Киця.
– Акули то не знову, а постійно. Я ж теж їду, бо Вовк в наказовому тоні повідомив. До речі, тебе підкинути?
– О, це було б круто! – Киця враз ожила. Я навіть з шоломом. Свого коня на СТО до Орла загнала.
– Я бачив Орла, сказав, там з движком біда.
– Так і є.
***
Коли Ніка повернулась від банкомату, Киця вже одягала шолом.
– О, ти мене кидаєш? – сумно спитала її.
– Я її украду, можна? – Крис подивився в очі Ніки так пильно, що в тієї мурашки по шкірі пробігли. Та вона все на холод спихнула, і телефон дзвонити почав, тож поблажливо махнула рукою і подивилась, як байк несе від неї Криса і Кицю.
Дзвонив невідомий номер, яких Ніка страшенно не любила. Але, виявилось, це Лінда, і вона неподалік. Тому, прямо тут, на місці і зустрітись домовились.
Лінда під'їхала великим чорним універсалом з аерографією на капоті. Ніку якимось чином відразу впізнала, та запросила до машини. Майже зі старту видала велику коробку з “замовленням”. А Ніка, розрахувавшись, дістала поліцейське посвідчення й пояснила, що насправді їй потрібно дещо інше…
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
