Янголи і демони - Ден Браун

— Щось схоже на гру в пошуки скарбу, — недовірливо зауважила Вітторія.

Ленґдон хмикнув.

— У певному сенсі так і є. Ілюмінати називали свій ланцюжок символів «стежкою світла», і кожен, хто хотів долучитися до братства, мусив пройти її від початку до кінця. Це було своєрідне випробування.

— Але ж якби Ватикан захотів вистежити ілюмінатів, — сказала Вітторія, — то теж міг би пройти цією стежкою!

— Не міг би. Стежка була замаскована. Це була головоломка, складена так, що тільки окремі люди були спроможні розпізнати вказівники й здогадатися, де знаходиться храм ілюмінатів. Ілюмінати задумали її як своєрідне посвячення — не тільки як засіб захисту, а й як іспит, скласти який могли тільки найталановитіші вчені.

— Як на мене, все це звучить не дуже переконливо. У сімнадцятому столітті духовенство належало до найосвіченіших людей у світі. Якщо ці вказівники були в громадських місцях, то у Ватикані напевно були люди, здатні їх розшифрувати.

— Безперечно, — догодився Ленґдон, — якби вони про них знали. Але вони нічого не здогадувались, бо ілюмінати створили такі вказівники, що клірики нізащо б їх не розпізнали.

Вони вдалися до Методу, який сучасні символоги називають Дисимуляцією.

— Тобто камуфляжем.

Ленґдон був вражений.

— Ви знаєте цей термін?

— Dissimulazione, — сказала вона. — Найкращий спосіб захисту в природі. Спробуйте побачити рибу-флейторила, що плаває вертикально в морських водоростях.

— Зрозуміло, — сказав Ленґдон. — Ілюмінати діяли за таким самим принципом. Вони створили знаки, що нічим не вирізнялися на тлі давнього Рима. Скористатися амбіграмами чи науковими символами ілюмінати не могли, бо це надто впадало б в очі. І тому вони запросили митця — того самого анонімного генія, що створив амбіграму їхньої назви, — і замовили йому чотири скульптури.

— Скульптури ілюмінатів?

— Так, скульптури, які мали відповідати двом обов’язковим вимогам. По-перше, вони мали виглядати так само, як і решта творів мистецтва в Римі... щоб Ватиканові й на гадку не спало, що їх виготовлено на замовлення ілюмінатів.

— Релігійне мистецтво.

Ленґдон кивнув і, захопившись, заговорив швидше.

— Друга вимога полягала в тому, що ці чотири скульптури мали відповідати дуже конкретним темам. Кожна мала непомітно прославляти один із чотирьох елементів науки.

— Чому лише чотирьох? — здивувалася Вітторія. — Їх понад сто.

— Не забувайте, що йдеться про сімнадцяте століття, — нагадав Ленґдон. — Перші алхіміки вважали, що всесвіт складається лише з чотирьох елементів; Землі, Повітря, Вогню і Води.

Ленґдон знав, що колись у давнину хрест був найпоширенішим символом чотирьох стихій — чотири рамена відповідали Землі, Повітрю, Вогню й Воді. А крім цього, історія знає буквально десятки інших символічних зображень Землі, Повітря, Вогню й Води — піфагорові цикли життя, китайський гонг-фан, чоловічі й жіночі рудименти Юнґа, квадранти зодіаку... Навіть мусульмани вшановували чотири давні стихії, хоч в ісламі вони були відомі як «квадрати, хмари, блискавки та хвилі». Однак на Ленґдона найбільше враження справляло одне сучасніше трактування цієї концепції — чотири містичні ступені масонів на шляху до Абсолютної Ініціації: Земля, Повітря, Вогонь і Вода.

Вітторія була заінтригована.

— Отже, цей скульптор-ілюмінат створив чотири скульптурні композиції, що здавалися релігійними, а насправді символізували Землю, Повітря, Вогонь і Воду?

— Саме так, — підтвердив Ленґдон, швидко звертаючи на віа Сентінел до архівів. — Вони розчинилися в морі релігійних скульптур, що розкидані по всьому Риму. Подарувавши анонімно ці композиції відповідним церквам і застосувавши свій політичний вплив, братство домоглося, щоб їх установили у конкретних, наперед визначених храмах у Римі. Кожна скульптура слугувала знаком... що непомітно вказував на наступну церкву... де чекав наступний знак. Утворився такий собі ланцюжок вказівників, замаскованих під релігійні Скульптури. Якщо кандидат в ілюмінати знаходив першу церкву із символом Землі, то міг іти далі до Повітря... тоді до Вогню... до Води... і нарешті, до храму Просвітлення.

Вітторії здалося, що Ленґдон дедалі більше відхиляється від того, що насправді важливо.

— І як це все може допомогти нам спіймати убивцю?

Ленґдон усміхнувся. Головного аргументу він іще не виклав.

— Я забув сказати, що ілюмінати дали цим чотирьом храмам дуже цікаву назву. Олтарі науки.

Вітторія не зрозуміла.

— Пробачте, але це ще нічого не означ... — Вона змовкла на півслові. — Laltare di scienza? — вигукнула. — Той убивця-ілюмінат. Він сказав, що кардинали будуть незайманими жертвами на олтарях науки!

Ленґдон знову усміхнувся.

— Чотири кардинали. Чотири храми. Чотири олтарі науки.

Вітторія була вражена.

— То ви вважаєте, що чотири церкви, у яких планують убивати кардиналів, — це ті самі чотири храми, що слугували вказівниками на стежці світла?

— Думаю, що так.

— Але навіщо тоді вбивця дав нам цю підказку?

— А чому б і ні? — відповів Ленґдон. — Дуже мало хто з істориків знає про ці скульптури. Ще менше вірять, що вони справді існують. А їхнє розташування залишалося таємницею чотириста років. То невже хтось розкриє цю таємницю за наступні п’ять годин? До того ж ілюмінатам більше не потрібна їхня стежка світла. Таємного місця зустрічей, мабуть, і так уже давно немає. Тепер ілюмінати живуть у сучасному світі. Зустрічаються на засіданнях рад директорів банків, у фешенебельних клубах, на приватних полях для гри в гольф. Сьогодні вони хочуть відкрити свої таємниці світові. Їхній час настав. Вони виходять із підпілля.

Ленґдон боявся, що тріумфальна з’ява ілюмінатів супроводжуватиметься особливою симетрією, про яку він іще не сказав. Чотири тавра. Убивця дав зрозуміти, що кожному кардиналові випалять інший символ. Ти переконаєшся, що давні легенди не брешуть, сказав він. Легенда про чотири символи-амбіграми була настільки ж давня, як і самі ілюмінати: «земля», «повітря», «вогонь», «вода» — чотири слова, складені повністю симетрично. Так само, як «ілюмінати» на грудях у Леонардо Ветри. Кожному кардиналові випалять на тілі назву одного з давніх елементів науки. Чутки про те, що ці чотири амбіграми були написані англійською, а не італійською — рідною мовою ілюмінатів — залишалися предметом суперечки серед істориків. Англійська видавалася випадковим відхиленням від норми... А ілюмінати, як відомо, нічого не робили випадково.

Ленґдон звернув на вимощену цеглою доріжку перед будинком архівів. У голові швидко змінювали одна одну страхітливі картини. Грандіозний план ілюмінатів почав відкриватися йому в усій своїй величі. Братство заприсяглося мовчати стільки, скільки буде потрібно, і терпляче чекало, доки здобуде достатньо влади, щоб вийти з підпілля без страху й відкрито обстоювати свої ідеї. Ілюмінати більше не збираються ховатися. Тепер вони хочуть продемонструвати світові свою владу й довести, що міфи про них правдиві. Сьогодні вони покажуть такий трюк, що прославить їх на весь світ.

— Ось наш