Ось ваш вінець, леді - Джеймс Хедлі Чейз

Як же ж мені кортіло мати вільні руки! Ото б я зацідив тому типові!

— Ви, часом, ні з ким мене не плутаєте?

— Буду з вами відвертий, — провадив далі Спенсер. — Подальше розслідування вбивства Ричмонда матиме надзвичайно несприятливі наслідки. Я маю турбуватися про свій бізнес, а це розслідування, як я вже казав, йому не сприятиме. Вам запропонували чималі гроші, аби ви взялися до цієї справи та почали каламутити воду, хіба не так?

Я задумливо на нього поглянув, а тоді мовив:

— Певно, ваш приятель Кац уже розповів вам усе, що дізнався від мене.

Спенсер кивнув.

— Так, — сказав він. — Мені усе це відомо.

— Гаразд, — відказав я. — Щодо мене, то я вже й так вирішив облишити цю справу. Зрештою, хто такий один дрібний злочинець з-поміж безлічі інших? Мені немає сенсу побиватися з приводу того, яка доля спіткала Вессі. Так, мені пропонували десять тисяч доларів. Та, зрештою, це не такі вже й великі гроші. Тож я вирішив усе це облишити. Але тоді ви почали створювати проблеми для міс Джексон, і я мусив знову втрутитись у цю справу.

Спенсер кинув швидкий погляд на Марді, а тоді знову поглянув на мене. Він трохи здійняв брови та стиснув губи.

— То, значить, он як?

— Якщо ви маєте на увазі, що я не стоятиму осторонь, коли ви знущаєтеся з чудової дівчини, то маєте слушність, — сказав я.

— Тобто лише тому ви знову взялися за це розслідування? Тільки й того?

Мені нестерпно кортіло загилити йому кулаком по пиці, натомість тільки промовчав.

Спенсер задумливо пожував свою сигару.

— Ви загнали мене на слизьке, Мейсоне, — сказав він урешті-решт. — Ви і оця молода жінка можете завдати мені чимало мороки. Та з вас двох саме ви здатні створити неприємності, що можуть зашкодити моїм планам. Якщо не дійдемо згоди, то, боюся, вам двом буде непереливки.

Спенсер промовив усе це дуже спокійним голосом, однак його тон мені геть не сподобався. Я кинув швидкий погляд на Марді. Вона нервувалась і мала не найкращий вигляд.

— Гадаю, вам краще викласти усі свої карти на стіл, — запропонував я Спенсерові.

Той поглянув на Ґаса.

— Вимітайтеся звідси, ви, двоє, — наказав він. — Я покличу вас, якщо будете мені потрібні.

Коли ті два бандити вийшли, Спенсер почав міряти кроками кімнату. Я бачив, що він багато чого має на думці.

— Послухайте, — зрештою промовив чоловік, — я маю з'ясувати, хто за усім цим стоїть. Хто воліє заплатити вам десять тисяч, аби лише зробити мені прикрість?

Ще б пак, йому хотілося це знати, та від мене він жодної допомоги не дочекається. Крім того, я теж постановив собі, що довідаюся, хто ж була та таємнича жінка.

Я знизав плечима.

— Гадки не маю, — сказав я. — Мене й самого цікавило це саме питання.

Спенсер підійшов і став поруч зі мною.

— А втім, я підозрюю, що вам відомо дещо таке, що дасть мені ключа до розв'язання цієї загадки. Тож прошу відповідати мені щиро.

Та щойно я зібрався заговорити, як Спенсер підняв долоню.

— Не поспішайте, — мовив він. — Спершу подумайте. А як не зможете пригадати, то я допоможу розворушити вашу пам'ять.

— Як вам відомо, я вже казав Кацові, що отримав записку, надруковану на машинці. Я й гадки не маю, хто міг її мені надіслати, — відказав я.

— Як гадаєте, то був чоловік чи жінка? — запитав Спенсер.

Я похитав головою.

— Як я вже сказав — нічим не можу вам допомогти.

Спенсер стояв і дивився на мене. Його обличчя трохи розчервонілося.

— Дуже шкода, — промовив він, а тоді підійшов до дверей і відчинив їх. — Гасе, ходи-но сюди.

Той сухорлявий бовдур причовгав до кімнати та став, очікуючи вказівок. Його малі очиці бігали, навпереміну зупиняючись то на моєму обличчі, то на стелі.

— Гадаю, цьому парубкові дещо відомо. Але наразі він не бажає говорити. Візьмися за його подругу... можливо, це його надихне.

Марді зірвалася на ноги. Її обличчя стало геть біле. Ґас наблизився до Марді, а коли вона кинулася, щоби втекти, упіймав її, повернув назад і тримав, стискаючи однією рукою обидва її зап'ястки.

Спенсер поглянув на мене.

— Отже, — сказав він, — вибір за вами. Ґас вже робив таке раніше.

Скажіть тій свинюці, щоби забрав від неї свої лапи, — насилу вимовив я.

— Ви марнуєте час, — холодно резюмував Спенсер, а тоді кивнув Гасові та сказав: — Берися до справи.

Гас вишкірився до мене та рушив у бік Марді. Зненацька дівчина пожвавішала та копнула його в гомілку. Проте її туфлі були не досить жорсткими, аби зупинити такого ґевала, як Гас.

— Гаразд, лише не чіпайте її, — швидко промовив я.

— Зачекай-но, Гасе, — наказав Спенсер. Відтак обернувся до мене. — То хто то був — чоловік чи жінка?

— То була жінка.

— Чому ви так у цьому впевнені?

— Вона мені телефонувала.

— Гаразд, зачекай за дверима, — розпорядився Спенсер, звертаючись до Ґаса.

Гас без поспіху вийшов з кімнати.

Марді притулилася спиною до стіни. Я бачив, як тремтять її губи, та навіть зараз було видно, що вона не занепадала духом.

Спенсер уважно подивився на мене.

— Який голос мала та жінка?

Я знизав плечима.

— Гадаю, вона його змінила, щоб її не впізнали. Його звучання було різке та металічне, це був неприродний голос.

Спенсер трохи потинявся кімнатою, а тоді підійшов до мене.

— То це була жінка, еге ж? Я маю шукати жінку?

На це я не відказав нічого.

Спенсер поглянув на Марді, а тоді — на мене.

— Щодо вас двох... — він провів рукою по своєму волоссю, — ви навіть не знаєте, у яку халепу намагаєтеся вскочити. Дослухайтеся моєї поради, і дайте цій справі спокій. А якщо та жінка знову зателефонує — повідомте мене. Якщо зможете з'ясувати, хто вона така, я дам вам набагато більше грошей, ніж ті десять тисяч.

— У будь-якому разі — я кидаю цю справу, — запевнив я Спенсера, бо насправді й думав так зробити.

— Я збираюся вас відпустити, та скористайтеся з моєї поради... забирайтеся