Три метри над рівнем неба - Федеріко Моччіа

— Ні, я ж казав, люба, ми не можемо побачитися. Залишається лише два тижні до іспиту, а я ще маю проштудіювати третю книжку.

Вимкнув кавоварку, посилаючи їй прокльони. Він відволікся, й капосна кавоварка заплювала все довкола дрібними крапельками. Її бурмотіння вторувало солодкавому голосу дівчини: — Але я хочу тебе побачити…

Жарти та погрози, марні спроби викликати ревнощі — усе це лише підкреслювало її молоде бажання, сповнене обіцянок, якому протиставили стару покреслену книжку з права. Як на її думку — дурну, для нього ж, для його навчання — першорядну.

«Мерседес» зупинився перед під’їздом.

Рафаелла голосом, у якому срібно відлунювали минулі щасливі та менш вдалі різдвяні свята — майже завжди дуже дорогі, — покликала дочок і сама сіла на переднє сидіння. Дівчата вмостились позаду.

— Можна дізнатися, чому ви не ставите «Веспу»9 ближче до стіни?

— Як, ще більше її до стіни приклеїти? Тату, та ти просто нездара…

— Даніело, не смій так розмовляти з батьком.

— Мамо, слухай, а можна ми завтра до школи на «Веспі» поїдемо?

— Ні, Бабі, ще занадто холодно.

— Але ж у нас є вітрозахист.

— Даніело…

— Ну мамо, але ж усі наші подруги…

— Я маю їх ще побачити, усіх цих ваших подруг на «Веспах».

— Якщо ми про це, то Даніелі купили новий «Пежо», і він, якщо тебе це так хвилює, їздить ще швидше.

Фьоре, портьє, підняв шлагбаум. «Мерседес» почекав, як завжди, завершення повільного руху цієї довгої залізяки з червоними смугами. Клавдіо зробив слабкий жест рукою на знак привітання. Рафаеллі ж ішлося лише про те, щоб покласти край дискусії.

— Якщо наступного тижня буде тепліше, то побачимо.

«Мерседес» рушив, везучи несміливу надію, що витала поміж задніми сидіннями, та подряпину на правому дзеркалі. Шлагбаум так само неквапно опустився. Портьє повернувся до свого маленького телевізора.

Високий ведучий, з небагатьма волосинами на голові, та й ті коштували дорожче, ніж в інших людей, оголосив, на великий подив, співака, про якого давно не було чути. Поверхом вище ймовірний майбутній адвокат, а нині просто хлопець із філіжанкою гарячої кави в руках і книжкою перед очима, намагався знову зосередитися.

Портьє поскаржився на оці всі незрозумілі американські слова. Було краще, коли той співав «Адзурро», подумав він і проковтнув ложку м’ясного рагу, ще недостатньо духмяного, принаймні як на його смак.

— Отже, ти так і не сказала, чи личить мені це вбрання.

Даніела подивилася на сестру. Бретельки були занадто широкими, а сама дівчина — занадто серйозною.

— Чудово.

Вона прекрасно знала, який підхід до сестри тут потрібний.

— Неправда, ці бретельки занадто широкі, а я занадто прилизана, як ти кажеш. Ти брехуха, от що я тобі скажу. І за це будеш покарана. Паломбі на тебе й оком не кине. Ні, не так: він на тебе подивиться, але через усю оцю туш не впізнає і піде гуляти з Джулією.

Даніела хотіла відповісти, особливо щодо Джулії, її найзатятішої подруги, але Рафаелла поклала край сварці.

— Дівчата, припиніть, інакше я вас відправлю додому.

— Завертати?

Клавдіо усміхнувся дружині, зробивши вигляд, ніби зараз поверне кермо. Однак йому вистачило одного погляду, аби зрозуміти, що зараз краще не жартувати.

5 «Superga» — туринське підприємство, засноване 1911 року, яке випускає взуття, здебільшого спортивне.

6 «Algida» — італійське підприємство з випуску упакованого морозива, створене 1945 року.

7 Натяк на рекламу морозива «Algida», в якій ідеться про «м’якеньку серцевинку».

8 В італійській системі освіти початкова, середня та вища школа мають окрему нумерацію. Отже, четвертий клас ліцею відповідає одинадцятому класу української школи.

9 «Vespa» — модель скутера підприємства «Piaggio», запатентована 1946 року за проєктом інженера з аерокосмічних технологій Коррадіно Д’Асканіо. Стала символом італійського автомобільного дизайну.

— Молодчина, сестричко! У тебе аж ніяк не «м’якенька серцевинка»7…

— Так, але занадто цим переймається… Увесь час видивляється у дзеркало… Ну, коротше, у другій частині фільму він майже відіграв утрачені бали. Купив мені ріжок «Альджиди»6. Фільм одразу ж різко покращав, можливо, через верхню частину ріжка, ту, що з горішками. Вона була казково смачна. Отже, я відволіклась, а відтак виявила, що його руки опинилися занадто низько. Я спробувала його відсунути, а він — ніяк, учепився в твою синю спідницю! Так і розтягнув.

«Algida» — італійське підприємство з випуску упакованого морозива, створене 1945 року.

«Superga» — туринське підприємство, засноване 1911 року, яке випускає взуття, здебільшого спортивне.

«Vespa» — модель скутера підприємства «Piaggio», запатентована 1946 року за проєктом інженера з аерокосмічних технологій Коррадіно Д’Асканіо. Стала символом італійського автомобільного дизайну.

В італійській системі освіти початкова, середня та вища школа мають окрему нумерацію. Отже, четвертий клас ліцею відповідає одинадцятому класу української школи.

Натяк на рекламу морозива «Algida», в якій ідеться про «м’якеньку серцевинку».

— Можна дізнатися, чому ви не ставите «Веспу»9 ближче до стіни?

— Паломбі. Я познайомилася з ним біля Фальконьєрі. Він розмовляв із Марою та Франческою з четвертого класу8, а коли вони відійшли, я йому сказала, що я їхня однокласниця. Ось так нафарбованій, скільки б ти дала мені років?

Даніела пройшла між кількома різноколірними «Суперґа»5 тридцять сьомого розміру, розкиданими по підлозі.

3

Він мчав — меткий та швидкий, темний, як ніч. Свіжий сухий вітер пригинав назад коротке волосся. Відблиски з’являлись і зникали у дзеркалах заднього виду. Доїхав униз до площі, загальмував лише на хвильку — щоб пересвідчитися, що справа ніхто не виїжджає, відтак натиснув на газ і в’їхав на повній швидкості на вулицю Вінья Стеллуті.

— Мені так хочеться його побачити, ми вже два дні не чулися.

Красива чорнява дівчина із зеленими очима та випуклими сідницями, немилосердно затягнутими в джинси «Авірекс», усміхнулася подрузі — білявці такого ж зросту, але трохи повнішій.

— Маддо, ну ти ж знаєш, із якого він тіста. Навіть якщо ви кохалися, це ще не значить, що у вас роман.

Вони сиділи на своїх білих «Веспах», курили заміцні цигарки, намагаючись видаватися старшими та соліднішими.

— До чого тут це, його друзі сказали мені, що він зазвичай нікому не дзвонить.

— А що, тобі він дзвонив?

— Так!

— Ну, може, номером помилився.

— Двічі?

Вона щасливо всміхнулася, радіючи, що вдалося заткати рота подрузі так легко, але та не здалася.

— Хай там як, ніколи