Вітчим для падчерки - Віта Кросс

Глава 21. Кевін

Я приїхав додому і з ходу хлюпнув собі коньяку в склянку. Сів у крісло і зробив два великих ковтка.  Алкоголь обпік трахею і я дуже сподіваюся, що хоча б трішки допоможе мені мислити раціонально.

Незважаючи на те, що пройшло добрих пів години після того, як маленька дупка Елізабет зникла за дверима її будинку, мене все ще крило збудження. У пам’ять чітко врізався несміливий вираз обличчя дівчини, коли вона наблизилася до мене і поцілувала.

Дідько! Що ж за реакція така? Як у сопляка якогось, який жінку рік не бачив.

У машині ледве стримав себе, щоб не притягнути до себе почервоніле від сорому обличчя і не вкарбувати в себе рожеві м’які губи, трішки покусані від хвилювання. Я навіть зараз можу собі чітко уявити як знімаю з неї її вільну футболку, і хапаю ротом кожен із сосків по черзі, прогулююся губами по невеличких грудях, а потім піднімаюся до її білосніжної шиї. Можу поклястися, що соски у неї маленькі і рожеві, як і губи. Я навіть чую як вона стогне. Чорт забирай!

 Кладу руку на член поверх джинсів і міцно стискаю, намагаючись вгамувати хворобливе збудження. Мене починає потроху шкварити зсередини, варто згадати солодкий запах дівчини і її несміливі погляди на мене.

Цікаво, коли Елізабет не під градусом, вона думає про мене?

Дідько, що за питання ідіотське, Кев? Ти що хлоп'я зовсім задаватися питаннями про те, чи згадує тебе баба? Зовсім дах з'їхав. Гучно видихнув, відчуваючи, як починаю злитися від подібних думок. Не вистачало ще в дівчину молодшу себе закохатися, більш того в майбутню пасербицю. Маячня якась.

Проте незважаючи на всі свої вагання, беру телефон і набираю діда. Він засинає ближче до півночі, тому час ще є.

 - Так, Кевіне? - дід відповідає через кілька гудків.

 - Вечір добрий, не спиш ще? - цікавлюся, відпиваючи ще ковток алкоголю, який приємно пече гортань.

 - Ти ж знаєш - дитячий час. У тебе щось термінове, онук? Ти зазвичай в такий час не дзвониш, - як завжди проникливий.

Від діда складно щось приховати. Так завжди було, навіть коли я в дитинстві намагався приховати витівки в будинку, що робив поза очі від нього.

 - Взагалі-то так. Хотів запитати з приводу Елізи Вудс. Як добре ти знаєш цю жінку?

 - Уже рік знаю. Знайомий із її дочкою Дженніфер. Дівча не блищить розумом, але мати у неї акула. Мені подобаються її ділові якості, а що? Намагаєшся дізнатися краще майбутню дружину?

 - Скажімо так, я поки її не розумію, - зізнаюся чесно, - і щось в ній не викликає в мене довіри.

- Ну звичайно не викликає, одружитися ж потрібно. Ти зараз у кожній кого я тобі запропоную будеш шукати вади, знаю я тебе, - дід хрипко розсміявся.

Він звик до того, що я відкидаю будь-який з варіантів жіночої статі. Ну не та я людина, хто здатна зв’язати себе шлюбними узами за власним бажанням.

  - Справа не в цьому. Вона хитра, навіть дуже. А ще лицемірна і вміє пустити пил в очі, - кажу так, як є, тому що дідові потрібно знати мою думку, - Саме це мені не подобається. Мене напружують люди, які вдають із себе щось інше, а не те, ким насправді є.

Дід перестав сміятися і зітхнув.

 - Не знаю , Кевіне. Я побачив в Елізі людину серйозну і ділову. Наші компанії зможуть стати прекрасним конгломератом. Але у тебе ще є час дізнатися її краще. Можливо, ти зміниш свою думку про цю жінку. Подумай.

Дуже сумніваюся! Я звик довіряти своєму першому враженню, а у випадку з Елізою воно вже не перше.

 - Подивимося, діду. Але все ж я придивлюся. Щось мені підказує, що від людини на кшталт Елізи потрібно триматися подалі.

Хмикнувши, родич як я міг собі уявити, похитав головою, впевнений, що я знову шукаю причину, щоб не одружуватися.

 - Придивися. Я не проти. Але злиття відбудеться в будь-якому випадку, Кевіне.

 - На добраніч, діду.

- Відпочивай, онуче.  

Скинувши виклик, я зосереджено подивився в екран телефону. Дідові пролазлива змія змогла замилити погляд, мені ж цього зробити не вдасться. Завтра ми вирушаємо з нею на день народження нашої спільної знайомої. Подивлюсь як вона поводитиметься з іншими і послухаю думку інших на її рахунок. А для її дочки Дженні у мене припасений дуже цікавий сюрприз. Нехай теж покаже на що здатна, ледащо двадцятирічна.

У двері пролунав дзвінок.

Це кого принесло в таку пору? Встав з крісла і залишивши стакан на столі, пішов відкривати.

Повернув ручку і примружився. На порозі стояла Менді в довгому сірому пальті і чоботях на підборах - ходулях.  

 - Привіт, Кевіне, ти не дзвониш зовсім. Я скучила, - промуркотала брюнетка і продефілювала всередину квартири без запрошення.

А й справді. Я не дзвонив їй з того самого дня, коли ми зіткнулися в кафе з крихіткою Ель.

 - Сумував за мною? - Менді підійшла до скляного столу, на якому займала своє місце склянка. Взяла його і надпила кілька ковтків, а потім повернувшись до мене обличчям, скинула пальто.

Хм. Розумниця постаралася. На стрункому тілі червоний мереживний комплект. Ліфчик ідеально підтримує пружні високі груди, а трусики впиваються в гладко поголену плоть. Високі чоботи доходять прямо до колін, змушуючи член, що щойно розслабився витягнутися по стійці смирно. Сексу у мене не було вже кілька днів, а я звик скидати напругу досить часто і найприємнішим способом. Тому скористатися щедрими послугами Менді дуже навіть можна. Тим більше, що у нас з нею договір - жодних стосунків. Тільки обопільне задоволення і нічого більше. А якщо врахувати, що я і так на взводі вже добру годину, то зовнішній вигляд Менді безпомилково потрапляє в ціль.

 - Зараз зрозумів, що дійсно тебе не вистачало, дитинко, - зізнався чесно , - так що можеш включити всі свої вміння та навики, сьогодні вони стануть в нагоді.

Менді хижо облизнулася і наблизилася до мене, слухняно включаючи режим розумниці і стаючи на коліна. Умілі пальці потягнули собачку ширінки вниз після того, як ремінь був розстебнутий. Член з готовністю сіпнувся назустріч її теплій долоні.