Вітчим для падчерки - Віта Кросс
Глава 20.2 Елізабет
Від шоку в мене підкосилися ноги і я присіла на край ліжка.
- Ви серйозно? - запитала, утикаючись спантеличеним поглядом в гордовите обличчя людини, з якою прожила під одним дахом стільки років.
Еліза ствердно кивнула.
- Звичайно серйозно. Мені не до жартів, Еллі.
Боги, це якийсь кошмар. Я не витягну оплату за навчання в Нью-Йоркському університеті. Це просто нереально. Тих грошей, які залишив батько вистачить хіба що на рік, і то якщо я не буду знімати квартиру. А якщо ходити на роботу, то часу на навчання і зовсім не залишиться. Мене скрутило від безвиході. Сльози запекли очі. Я ніколи не задавалася питанням чому батько залишив мені таку маленьку суму. А зараз раптом стало дуже прикро. Адже насправді з активами нашої родини можна було розщедритися і на велику суму. На багато більшу, ніж цей мізер. Або це Еліза так на нього вплинула? Внесла корективи в заповіт, обіцяючи, що буде ставитися до мене як до рідної і ні в чому не обділяти, а він повірив? Могло таке статися? Я вже не знала.
- Скажіть, навіщо ви виходите заміж? - це питання я хотіла поставити ось уже кілька днів, але ніяк не видавалося слушного моменту, а зараз якщо вже ми говорили віч-на-віч, то можна було ризикнути.
- Тому що це вигідно для компанії, - коротко відповіла Еліза і вже збиралася вийти з кімнати як я її окликнула.
- Щось не сходиться, Елізо. Вигідно було рік тому, два, п'ять. Але ви вирішили провести злиття саме зараз і саме з компанією містера Мітчелла. Чому?
- Ти вирішила влаштувати мені допит? – вона гордовито вигнула брову, -Я не зобов'язана перед тобою звітувати.
- Нічого не винні, так. Але якщо вже я теж являюся далеко не останньою людиною в компанії і через кілька років стану її власницею, то я повинна знати причини.
Після останніх слів погляд Елізи немов закипів зсередини. Загорівся червоним, а щелепи з силою стиснулися.
- Причина дуже вагома, Еллі, - прошипівши крізь зуби, мачуха схилила до мене голову і тицьнула пальцем з гострим нігтем в обличчя, - ця сама компанія, власницею якої ти нібито скоро станеш, впевнено йде на дно. І якщо ми зараз не проведемо злиття вже через рік від неї не залишиться і спогада.
Якби зараз на землю впав метеорит це б не було так несподівано. Я навіть підвелася, порівнявшись з Елізою.
- Про що ви? Що значить йде на дно?
Прошепотіла шоковано.
- Що чула. Справи вже рік як йдуть не найкращим чином. Я що тільки не робила, щоб повернути колишні продажі, але нічого не виходить. Чортова компанія Мітчелла поглинає ринок зі швидкістю поїдання жертви піраньями.
Я нічого не розуміла. Намагалася скласти в голові все, що говорила Еліза, а виходила каша. Може виною алкоголь, який все ще не вивітрився з організму, або просто несподівана новина. Але як таке могло статися?
- Послухайте, Елізо, але хіба містер Мітчелл би став погоджуватися на злиття з нами, якби знав, що справи компанії погані?
- А ти думаєш, він в курсі? - Еліза скривила губи в супротивній усмішці, - Якби він знав, ні за що б не погодився.
Що?
- Але ж це неможливо приховати. Вся документація буде перевірятися юристами, - запротестувала я, розуміючи на яку бридку брехню вона підписує мене зараз, коли зізналася у своїй персональній.
- А це вже не твоя справа, дівчинко як я все влаштую, - Еліза знову зробила крок до мене і загрозливо відрубала, - Головне не смій влізти і все мені зіпсувати. Ти ж не хочеш залишитися на вулиці без гроша? А так і буде, якщо злиття не відбудеться. І врахуй те, що залишишся ні з чим не тільки ти. Але і сотні працівників, в тому числі батьки твоїх подружок, які вже десять років працюють в моїй компанії. І їм теж буде нічим платити за навчання. Якщо ти посмієш всунути свого носа в мої справи постраждають дуже багато людей. Хоча на них мені плювати. Але я знаю, що не плювати тобі. Тому міцно - міцно закрий свій рот і жодній душі не смій про це проговоритися.
Еліза розвернулася і швидким кроком покинула мою кімнату, голосно грюкнувши за собою дверима. Я ж просто стояла і дивилася в порожнечу, не розуміючи як мені тепер жити з цією правдою. Що зробити, щоб допомогти і компанії і містеру Митчеллу, якого збираються обвести навколо пальця і нагріти на гроші. А Тейт і Келлі, що буде з ними? Інші працівники? Як можна було довести до жалюгідної ситуації таку міцну фірму, як наша?
Стільки питань, відповіді на які ніяк не можуть вишикуватися в голові. Руки дрібно затремтіли, і я прикрила рот долонею, відчуваючи як до горла підкочується нудота. Від брехні навколо, від віскі, який вирішив саме зараз покинути моє тіло. Рвонула в туалет і вивернула все назовні прямо в унітаз. Вмилася і присіла на край ванни. Голова розболілася, і здається почала підніматися температура. Божечки, що ж мені зробити? Як правильно вчинити?
Вибачте, що на декілька днів пропала. Я вже повернулася і глави будуь виходити стабільно:)) Дякую за очікування, ви найкращі!
